Д-ръ Лyб. Na jednem, z poprzednich posiedzeń postawiłem wniosek do pana przewodniczącego, by wezwać dwóch profesorów teologii do wyjaśnienia różnicy między kościołem wschodnim a zachodnim i pod jakimi warunkami nastąpiła unia. Ponieważ atoli przez pp. podsądnych ks. Naumowicza i radcy dworu Adolfa Dobrzańskiego dokładnie została ta kwestya wyjaśnioną, a mam wiele powodów do sądzenia, że ci pp. ze stanowiska naukowego tę kwestyę rozebrali i można im dać wiarę, a szczególnie wywodom w obec ks. Malinowskiego, których on nie zaprzeczył - w obec tego zrzekam się zawezwania takich fachowych profesorów, by tem

bardziej nie zwlekać sprawy, otóż od wniosku odstępuję i proszę: Wysoki Trybunał pozwoli jeszcze do tych dwóch pp. podsądnych postawić dwa pytania, by wyświecić rzecz już zupełnie, bo poprzednio byli może pp. podsądni nie przygotowani , otóż ich wywody może były gdzieniegdzie nie dobrze zrozumiałe. Stawiam pytanie do ks. Naumowicza: Zdawało by się, że ks. proboszcz nie uznajesz prymatu papieskiego, prosiłbym o wyjaśnienie.

Наум. Już w poprzednich zeznaniach powiedziałem i dostatecznie jasno wyłuszczyłem te, sprawę, a jeżeli wątpliwość jaka zachodzi, to mogę cokolwiek odjąć lub dodać. Najprzód, gdy rozwijałem myśl nad formami gr. kościoła wschodniego, to zaraz wagę na to kładłem, że papieże rzymscy byli biskupami ówczesnego światowego państwa rzymskiego i z tego terytoryum rozciągnęła się ich władza na całą ziemię, dalej że na tronie papieskim zasiadał mąż najświatlejszy, najuczeńszy, — dalej że do nich wszyscy biskupi udawali się o radę i uznawali ich eo ipso władzę jako starszą, wyższą, więc mi się zdaje, że w tem leży historyczne uznanie prymatu, a który sig nadto tem rozwinął, że Mikołaj I. i następcy tę władzę utwierdzili i tak powstał dogmat. Powiedziałem dalej, że to dogmat podrzędniejszy, tak jest, bo pierwszorzędne dogmaty są takie, jak o Bogu, o Trójcy św., o Sakramentach św., a dogmat o prymacie jest drugorzędnym. Tak myślałem. Gdy mówię o unii, to nie rozumiem jej z nikim innym, jak tylko z papieżami rzymskimi i to ma być na pewnych podstawach.

Д-ръ Лyб. Herr Hofrath. Ich bitte Ihre Meinung über päpstliche Supprematie; wie hat sie sich entwickelt, im Allgemeinen, welche ist ihre Anschauung?

Пpeдc. Ich bitte ganz kurz.

Добр. ПослЪ основательнаго объясненія о. Наумовича я могу начертать взгляды мои касательно первенства Папъ римскихъ немногими словами. Уже прежде имЪлъ я честь сказать, что Іерусалимскій святитель былъ призванъ Патріархомъ ради святости города, a прочія патріаршества были основаны по главнымъ городамъ римской имперіи, изъ чего слЪдуетъ, что патріархъ ветхаго Рима занималъ между патріархами первое мЪсто, чего не могли не признатъ ему и вселенскіе соборы. Но это первенcтво считалось первенствомъ лишь почести. Стремленіе къ первенству власти въ церкви сталъ заявлять не римскій, a живущій подъ очень выгодными обстоятельствами цареградскій патріархъ Іоаннъ Постникъ (Joannes Iciunator) принявъ неслыханный до тЪхъ поръ титулъ вселенского патріарха; но этакому притязанію eгo супротивилсь прочіе патріархи именно и римскій Григорій Великій, оспорывая первенство власти въ церкви y всакого святителя, и додавая, что онъ въ своемъ смиреніи желая возвышенія своей власти или своего достоинства, остается на всегда слугою слугъ Божьихъ (servus servorum Dei). Вотъ и иснованіе ceгo титула употребляемаго до нынЪ. Хотя цареградскіе патріархи, смотря на тЪ упреки, не прекратили употребленія титула вселенскихъ, всетаки вліяніе ихъ упадало въ такой же мЪрЪ, въ какой пададо постепенно могущество во-сточной римской имперіи; a вліяніе римскихъ патріарховъ двигалось между тЪмъ до такой степени, что патріархатъ ихъ послЪ принятія храстіанства келтійскими и германскими народами расширился по всемъ западЪ Европы; пріобрЪтенное же отъ франко-римскихъ (западныхъ) императоровъ Патримоніумъ доставило имъ и блескъ мірскихъ владЪтелей вмЪстЪ съ политическою независимостью. Столь благопріятныя обстоятельства не могли не придать постепенно первенство и власти римскимъ патріархамъ, y которыхъ и такъ уже было первенство почести; и этакое первенство и почести и власти (Рrіmatus honoris et auctoritatis) во всей церкви христовой признавъ за римскими патріархами въ самомъ дЪлЪ Отцами церквей восточной и западной, даже восточнымъ императоромъ Іоанномъ Палеологомъ, заступавшимъ мірянъ на флорентійскомъ соборЪ, принятіе или непри-натіе котораго и составляетъ единственную законную разницу между уніею и православіемь. СлЪдовательно мы, требуя точнаго соблюденія правилъ флорентійскаго собора, не можемъ не признавать первенства и почести и власти за престоломъ римскимъ, хотя и обязаны признавать, по смыслу основныхъ законовь монархіи, за каждымъ лицомъ право переходитъ къ православію, даже и уговаривать къ этакому переходу, который въ данномъ случаЪ можетъ оказаться единственнымъ средствомъ спасенія нашего обряда и благочиніа.

Д-ръ Лyб. Wczoraj było powiedziane, że ks. proboszcz chwaliłeś wyznania Kwakrów; — bardzo dziwne, jak to ksiądz proboszcz rozumiesz?

Hayм. Faktycznie byłem raz cytowany do ks. metropolity za to, żem w mojej „Nauce" pochwalił Kwakrów. Ja pochwaliłem ich zwyczaje, nie wiarę. Do tego dało mi powód to, że nasi ludzie po jarmarkach używają bez potrzeby przysięgi i to tak często, że nim sprzeda konia, 50 razy przysięgnie się, więc ta przysięgą nie ma wagi i kompromituje tylko naszą wiarę przed Żydami i innowiercami. Z tej otóż przyczyny dałem im przykład z zasady Kwakrów, u których jest prawidłem, nigdy się nie przysięgać, tylko podług ewanielii mówią: такъ, такъ, albo нЪ, нЪ, bo Chrystus powiedział: Да будетъ вамъ еже ей, ей, — нЪ, нЪ, bo co więcej, to

jest przeciw prawdzie; otóż i ja tak pouczałem. Ks. metropolita cytował mię, ale gdy ja mu powiedziałem, o co chodzi, był zadowolony. Nadto powiedziałem mu, że każe, się zapatrywać nie tylko na Kwakrów, ale i na zwierzęta, jak mrówki i pszczoły, by od nich brali przykład, i ks. metropolita powiedział, że jest zadowolony, gdyż on sam nie czytał tego artykułu, tylko mu doniesiono. Otóż ja nie chwaliłem ich wiary, tylko ich zwyczaje i silne trzymanie się wiary św.

Пp. суд. Pыльскiй. Nie wyjaśnił pan stanowiska prymatu papieskiego. Co do dogmatu papieskiego, to zdaje mi się, że pochodzenie jego jest z pisma św. i tradycyi, a trudno, by dogmat był wytworzony w czasie wieku, więc sądzę, że prymat na piśmie św. polega.

Наум. To jest w naszem nabożeństwie. My mamy na to w święto Piotra i Pawła pieśń nawet odpowiednią. Tę pieśń śpiewał cały wschód. Piotr św. zowie się apostołem „первоапостольнымъ" i rozumie się, że papieżu są ich następcami. Dogmatem zaś jest, że głową apostołów i kościoła Piotr św., a następcy jego są patryarchami, którzy się zwali patryarchami i tę sarnę godność, co on, mieli.

Пpиc. судья. Ja chciałem podać to, że dogmat o prymacie nie wytworzyły wieki, tylko polega on na piśmie św.; tu es Petrus...

Пpeдc. Ja rozumiałem, że dogmat ten nie wytworzył się przy konciliach.

Наум. Tylko takie dogmaty wytworzyły się, jak n. p. nieomylność.

Д-ръ Лyб. Proszę, by zapisano przyznanie ks. Naumowicza, że głową kościoła był św. Piotr, a po nim następują papieże.

7. СвЪдЪтель:
Гpиць Глyшкo,

изъ Малыхъ Гниличекъ, лЪтъ 45, женатый, посЪдатель грунта, изъ обжалованныхъ знаетъ Шпундера, Залуского и о. Наумовича.

Д-ръ Искр. Zabieram głos w sprawie zaprzysiężenia tego świadka i wnoszę, by go nie zaprzysiądz z następujących motywów, a to pierwszy motyw będzie z dziedziny nieprawniczej: dwumiesięczny pobyt w więzieniu (свЪдЪтель былъ въ слЪдствіи по тому самому дЪлу два мЪсяцы заключенъ) może postawić świadka w nieprzyjemne stanowisko; jeszcze inny motyw, mianowicie z §.170 p. k., że obecny świadek był a zbrodnię zdrady stanu obwiniony, siedział przeszło 2 miesięcy w więzieniu śledczem, więc nie podlega wątpliwości, że był o udział w zbrodni podejrzany, wnoszę z tego powodu niezaprzysiężenie.

Пpoк. Sprzeciwiam się wnioskowi Szanownego obrońcy i wnoszę z mej strony, by świadka zaprzysiądz, gdyż śledztwo przeciw niemu zostało zaniechane na podstawie §. 109, nie ma więc przeszkody, żeby świadek był zaprzysiężony. Zupełnie nie sprzeciwia się to myśli §. 170, gdyż śledztwo wykazało, że nie działał w tej sprawie w zamiarze karygodnym.

ПредсЪдатель совЪщается съ вотантами и рЪшаетъ; Trybunał nie przychylił się do wniosku obrońcy dr. Iskrzyckiego i zarazem uchwalił zaprzysiądz świadka na podstawie §. 170, gdyż nie zachodzą powody z tego paragrafu do niezaprzysiężenia; prawdą jest, że świadek był w więzieniu śledczem w tej sprawię, jednakowoż śledztwo zostało zaniechane po wyjaśnieniu tej sprawy, nie jest tedy świadek podejrzany, by brał udział w całym czynie karygodnym.

СвЪдЪтель присягаетъ на русскомъ языцЪ.

Ha вопросы предсЪдателя отвЪчаетъ:

Гадка перехода на православіе повстала тому три роки. Тогды бувъ войтомъ Иванъ Шпундеръ. Собирали на плебанію, a люде стали жаловатись, що не маютъ свого священника; такъ рЪшила громадская Рада просити въ консисторіи особного ксендза, — тому пять лЪтъ. На наше поданье отвЪтъ не надходивъ, тогды Шпундеръ просивъ самого митрополита, a онъ казавъ зложити 6000 злр. на удержанье особного священника. О. Герасимовичъ довЪдавшись o томъ, були зли, та сказали, доки ихъ житья, мы не будемъ мати особного священника. Що мы постановили нa православіе перейти, то такъ було. У мого брата були поминки, були люде, були и о. Герасимовичъ. Люде радились, щобы зробити, щобы мати свого священника. Шпундеръ свазавъ: „хиба перейдемъ на православіе," a o. Герасимовичъ: „хиба перейдете на иншій обрядокъ;" — не помнитъ, не сказавъ-ли, що на православіе. — Панъ грабья Делля-Скалля также радили перейти на православіе — Василю Гринику. Тожь Шпундеръ ходивъ дивитись и сказавъ, що мала рожниця межи православіемъ a уніею. Громада согласилась на переходъ. Шпундеръ давъ концептъ, мы послали Залускому переписати, и подписали. Пароха, о. Герасимовича, мы не увЪдомили, бо они знали o нашемъ намЪренью, та еще и говорили: „та переходЪтъ," a лишь подали до староства. Шпупдеръ и Гринякъ ходили до грабьего, a онъ сказавъ, що вставится за нами въ Черновцяхъ. О. Наумовичъ ничего не вліяли и не мЪшались. — ПослЪ розказываетъ весь ходъ гнилицкого дЪла. — Я читалъ русскіи газеты та книжечки Общества им. Качковского.

ПослЪдовало противопоставленіе обжалов. ІІІпундера со свЪдЪтелемъ, a такъ спрашиваетъ Шпундера.

Cyдья Литв. Высьте казали, що вы хотЪли перейти на инный обрядокъ, a православіе не есть обрядокъ, только вже инна вЪра, вы маете прецЪнь русску вЪру, такъ вы хотЪли инной вЪры?

Шпун. (рЪзко). Православная вЪра, то наша прецЪнь!

Судья Литв. Отки вы знаете o православію?

Шпун. Изъ исторіи и газетъ.

8. СвЪдЪтель:
Bacиль 3aзyля,

изъ Гниличекъ Малыхъ, 41 лЪтъ, гр. к., женатый, господаръ ва 24 моргахъ,—засужденъ не былъ. Шпундеръ его швагеръ, о. Наумовича и Залуского знаетъ.

Пpeдc. Вы тутка возвани яко свЪдокъ и яко такій маете щиру правду казати, але понеже вы кревнякъ Щпундера, то можете не свЪдчити, право кревниковъ увольняе, если они не хочутъ.

3aз. Я здаюся на судъ.

Пpeдc. Отже хочете складати свЪдоцтво чи нЪ, если хочете, то Васъ заприсягнено, a нЪ, то можете отойти и кошта собЪ почислити въ канцеляріи.

3aз. Я не хочу... a може то зле буде?

Пpeдc. НЪ, ничо, бо вы яко свЪдокъ маете только правду сказати.

3aз. Якъ можна обойтися, то я отступаю.

Пpoк. Wys. Trybunale! Świadek Wasyl Zazula jest szwagrem Szpundera i jako taki oświadczył, że nie chce świadczyć, więc nie może być zmuszony, ale §. 152.2 dopuszcza takie świadectwo, jeżeli odłączenie jego zeznań jest możliwe od zeznań innych oskarżonych; a ponieważ to jest możliwe, więc musi być przesłuchany, bo są fakty, które się odnoszą do ks. J. Naumowicza, którp jego zeznań nie przeczył a nadto jego zeznania przyczyniłyby się do usprawiedliwienia Szpundera.

Д-ръ Искр. Ponieważ ten wniosek p. zastępcy prokuratoryi jest uzasadniony, nie mam nic przeciw niemu, chociaż te zeznania, według moich zapatrywań, będą i innych podsądnych oczyszczać, więc nie sprzeciwiam się.

Пpeдc. Ty суть инни обжаловани, съ вами ве спокревнени, отъ котрыхъ свЪдоцтва вы не можете ся увольнити, отже я васъ буду только o тое пытати a вы маете правду сказати.

Присягаетъ на русскомъ языцЪ.

Сознаетъ: Мы були y o. Наумовича въ СкалатЪ тогды, якъ бувъ переходъ на православіе, передъ подписомъ, радилисьмося, чи вольно перейти и они казали, що вольно. Hе похваляли a знали, що то ходить o ксёндза. Мы подали поданье безъ стемпля и за тое прійшла кара стемплева, отже мы ходили до о. Наумовича, щобы порадили. О. Наумовичъ казали, що православіе само черезъ себе колись прійде и говорили, що якихсь инженеровъ полапали, не зяаю чи то жартомъ, знаю, що то гдесь въ краю a отки они були, не знаю — чи изъ Россія, не знаю. БесЪда o Россіи була. О Россіи говорили, що тамъ добри ксендзы. Казали, що Россія хоче заняти край, але не знаю якій.

Пpeдc. Вы до протоколу такъ сказали: Protokół z 28 marca 1882. Zgłasza się z więzienia Zazula i zeznaje. Do zeznań moich mam to dodać, że wówczas, gdy byłem u ks. Naumowicza z Szpunderem i oświadczyliśmy, że nam dano osobnego księdza i my powrócili, powiedział ks. Naumowicz: „Możecie przejść na unię, bo prawosławie samo przez się przyjdzie" — przy tem powiedział: „ту вже инжинеры россійски збираютъ пляны, фортецы вже ся будуютъ и той кавалокъ буде занятый черезъ Россію". — То подъ присягою сказалисьте. Заз. Я не говоривъ ничого, бо я ся злякавъ (веселость). Я казавъ потому до Шпундера, що я вже не хочу ани православія ани ничого.

Пpoк. Jakie wrażenie, że się przeląkł?

Д-ръ Искр. Proszę skonstatować, że naszego człowieka, gdy kto zapyta czy tak, to on powie: tak, chociaż nie słyszał odczytania protokołu. Пане Зазуля, розумЪете вы по польски и чи вы до протоколу говорили по польски чи по русски.

Пpeдc. Część po polsku, część po rusku.

Д ръ Искp. Proszę pana przewodniczącego o odczytanie również zeznań Szpundera, gdyż oni byli tam równocześnie.

Пpeдc. Były czytane.

Д-ръ Искр Wiem, że były czytane, ale dla obrony ważne bardzo, żeby były przeciwstawione, bo to ważna okoliczność, bo obrona twierdzi, że każdy inaczej opowiadał a ztąd i inny sens.

Пpeдc. (читаетъ) §. 37. Po przedstawieniu zeznań Was. Zazuli "Zeznania Was. Zazuli są z prawdą zgodne i jest prawdą, że ks. Naumowicz powiedział: .„Можете перейти на унію, а православіе само черезъ себе прійде, вже инжинеры пляны здоймаютъ и ихъ полапали, a Poсciя буде заняти."

Наум. Faktem, ze się nie pisze, co się mówi. — Może być, że coś podobnego wspomniałem — musiałem powiedzieć „може колись а може то бути a за 1000 лЪтъ."

Заз. Такъ, такъ.

Наум. И не такъ, щобы заняти Галичину арміею; если приходили оглядати фортификаціи,

то не для того, щобы була заразъ война. Розличныи правительства стараются мати пляны, але щобы я казалъ, що Россія заберетъ, то суть домыслы.

Заз. Такъ, такъ.

Д-ръ Лyб. Ks. pr. czytałeś dzienniki polskie, ruskie, niemieckie i zagraniczne; czy z takich dzienników wynikało, że taki wypadek jak w Przemyślu był na przestrogę Austryi, że Rossya może zająć Arstryę, czy nie było jakiej dysputy o temr że taki dziennikarz był aresztowany?

Hayм. Właśnie przy sposobności o tem mówiono. Właśnie w Słowianinie" i "Gazecie Narodowej" był cały plan, jak Rossya zajmie Austryę, jak tu będą przyjmować ich i t. p. i tego nie skonfiskowano; a ja nawet tak nie mówiłem, tylko „може колись".

Пpeдc. Ależ na niego to zrobiło takie wrażenie, że on „ся побоявъ".

Hayм. Bo on myślał, że to coś karygodnego, ja zaś to inaczej pojmowałem.

Судья Литв. Właśnie o te wyrazy chodzi, „може колись православіе;" jak ksiądz katolicki może o tem mówić?

Hayм. (рЪзко). Ja już to powiedziałem, jak to pojmuje ks. katolicki.

Судья Литв. Ale w obec ludu jabym powiedział, że dobrze robicie a nie...

Hayм. Ja do ludu przecież nie mówiłem, tylko do Zazuli, który do mnie przychodzi jako do dobrego znajomego i traktowałem to, jako rzecz prywatną.

Судья Литв. Ale to dotyczyło ich osób?

Hayм. Ależ ja, powiedziałem im, jeśli wracacie, to dobrze.

Пpок. Для чого Вы ся перелякали?

Заз. Бо панъ староста кричали, що не можна, то для того.

Пpок. Але чи Вы боялися за инжинеровъ?

Заз. НЪ, бо я за инжинеровъ не розумЪвъ, только менЪ на гадцЪ було, що п. Староста казали, що будете мати велики кошта (веселость).

Судья Maйepъ. Ks. proboszcz powiedział, że złapali inżynierów i fortecę budują; — inżynierów rossyjskich a fortecę austryacką — w jakim to związku?

Hayм. Mówiłem, że Rossya może kiedyś zająć.

Судья Майеръ. Więc Rossya, bo oni i dalej tam budują.

Наум. Naturalnie, bo każde państwo buduje fortece, by miało punkty obronne.

Д-ръ Лy6. Czy Przemyśl fortyfikowano, by ochronić od inwazyi, czy dla ozdoby?

Наум. Ta pewnie, że od inwazyi.

9. СвЪдЪтель:
Mapко Малиновичъ,

изъ Гниличекъ Малыхъ, 30 лЪтъ, гр. к., женатый, посЪдатель грунта. Шпундера и Залуского знаетъ, о. Наумовича изъ виду. Присагаетъ на русскомъ языцЪ.

Сознаетъ: Вже отъ колькохъ лЪть o переходЪ въ православіе була бесЪда, щосьмо далеко отъ ксендза, и хотЪли мы мати свого ксендза. Разъ якось були ксендзъ y одного господаря въ хатЪ и тамъ сказали, що „хиба тогды будете мати особного ксендза, якъ менЪ волосье нa долонЪ выросте, або хибабысьте перейшли на православіе." — Мы отже тогды говорили, то перейдЪмъ на православіе. Шпундеръ давъ письмо a Залускій переписавъ, Люде съ охотою переходили. Я яко письменный подписавъ по польски, але не знавъ що, ажь о. Качала въ церкви прочитали. Я только изъ верху читавъ. Щпундеръ сказавъ, що на церковь треба старатися, a такожь що якійсь редакторъ „Слова" Площанскій обЪцявъ 50 зр. Мы нигде не ходили радитися, чи вольно переходити.

Пpeдc. Шпундеръ мae що сказати?

Шпyн. Я только казавъ, що одинъ панъ a не редакторъ „Слова" дасть 50 зр.

Плoщ. Ja nie pamiętam, ja składki różne zbieram, może być, że z ks. Naumowiczem była mowa o cerkwi, ale nie przypominam sobie, bym obiecał daq 50 zl.

10. СвЪдЪтель:
Стефанъ Яворскій

изъ Малыхъ Гниличекъ, 63 лЪтъ, гр. к., женатый, посЪдатель грунта, родственникъ Шпундера, — дЪдъ Шпундера, a мати свЪдЪтеля — братъ и сестра. Неприсягаетъ, такъ якъ былъ заприсяженъ при комиссіи въ Новомъ СелЪ.

Сознаетъ. Неудовольствіе громады повстало по поводу конкуренційныхъ датковъ до матерняго прихода и побольшилось еще вслЪдствіе невыгоды, яка була по тому поводу, що въ духовныхъ потребахъ треба було далеко посылати по священника, дуже часто случалось, що священника не було дома. По той причинЪ люди хотЪли конечно мати свого особного священника, тай тогды сказали „перейдЪмъ на православіе." Говорили люде и за тое, що треба буде такожь церкви и будынковъ, якъ бы бувъ православный священникъ, на що сказали, то постараемся, але будемъ мати все свое. Не потреба буде до Гниличокъ Великихъ ничого давати. Що вольно переходити, то менЪ Шпундеръ казавъ, поданье робивъ Залускій. Потому

люде поприходили и поподписовали и я съ ними такожь подписавъ. Чи Залускій самъ робивъ поданье, того не знаю. Потому мы отступили, але ажь якъ була комиссія. Що о. Наумовичъ хотЪли перейти на православіе, чувъ я, мовивъ менЪ Шпундеръ, также сказавъ онъ, що якійсь панъ дасть 50 зр. на церковь, але якій и отки, того не знаю.

Шпундеръ отрицаетъ, щобы сказавъ свЪдЪтелю, що о. Наумовичъ перейдетъ на православіе.

ЗасЪданіе закрыто въ 12 час. дня.