19. СвЪдЪтель
Иванъ Добрянскій,

изъ Валявы, 40 лЪтъ, гр. к., холостой, краевый адвокатъ во ЛьвовЪ, не наказыванный, зваетъ всЪхъ обжалованныхъ кромЪ Залуского. Присягаетъ ва русскомъ языцЪ.

Предс. Прошу менЪ сказати, чи не були y васъ люде изъ Збаража, именно чи не бувъ Залускій передъ двома роками въ.справЪ, щобы перейти на православіе?

СвЪд. Що до того, чи были люде изъ Збаража, не пригадую собЪ, бо до мене дуже много людей приходитъ a въ слЪдствіи я такъ сказалъ, a теперь подношу, що николи не приходили до мене люде въ тий справЪ.

Предс. A що до Збаража?

СвЪд. Не пригадую собЪ.

Предс. Залускій, a наветь Площанскій приходилъ до васъ, щобысьте имъ зробили просьбу.

СвЪд. Быти можетъ, до мене часто люде приходятъ.

Предс. Свазалисьте, що не маете часу, щобы кто изъ редакціи зробивъ тое.

СвЪд. Може быти.

Пpeдс. Що до Гниличокъ, чи были якіи люде.

CвЪд. Былъ Шпундеръ въ вилію латинскихъ святъ 24. Декабря вечеромъ и кажетъ: "наша громада хочетъ перейти на православіе" изъ якой причины: "намъ не хотятъ ксендза дати, мы маемъ великіи выдатки," конкуренційныи розумЪется, и тогды кажутъ, що уже подали до Староства , я имъ на тое: еслисьте подали, нема що уже радити, може вамъ будутъ робити якіи трудности. ПойдЪть до консисторіи або до митрополита, будете выдЪти, якіи трудности будутъ робити. „Мы спЪшимся до дому, мы изъ дому пошлемъ," нa томъ конецъ.

Пpeдc. Чи першій разъ бувъ Шпундеръ?

CвЪд. Першій и послЪдній.

Предс. Вы знаете г-на Площанского, онъ есть редакторомъ „Слова."

СвЪд. Такъ.

Предс. Чи не знаете, щобы онъ побиравъ якую субвенцію для своей газеты?

СвЪд. О субвенціи не знаю.

Предс. Отъ комитетовъ славявофильскихъ?

СвЪд. НЪтъ, не знаю.

Предс. Не знаете о томъ, щобы онъ доставъ якихсь 100 рублей на ваши руки?

СвЪд. Такъ есть. Що до того факту по зволю собЪ зробити примЪчаніе, щобы виказати, шо не только въ польскихъ дневникахъ, але даже въ актЪ обжалования есть мои особа порушена, що г-нъ Площанскій побиралъ за посредничествомъ адвоката Добрянского субвенціи и досталъ 100 рублей изъ Холма," выглядалобы, якобы я занималса передачью грошей изъ загра-ницы, а то тЪмчасомь есть фактъ такъ простый, що не понимаю, якъ можно въ то мою особу мЪшати. Присяжный судья г-нъ Майеръ просить свЪдЪтеля, щобы говориль по польски, на що свЪдЪтель заявляетъ: „я говорю и буду старатися выразно говорити, такъ що кождый може мене зрозумЪти." Съ початку минувшого року появилася обширная допись въ „СловЪ," которая была вымЪрена яко отвЪть тЪмь, которыи вы-Ъхали были до Холма. Прошено мене отже листовою дорогою, щобы я тою кореспонденціею занялся, ей помЪщеньемъ, що священникамъ холмскимъ залежить на томъ дуже, щобы то было помЪщено, просили мене, щобы тое помЪстити въ „СловЪ," або особною брошюрою выдати и на выдатки долучили 100 рублей. Съ тою кореспонденціею пойшолъ я до г. Площанского. Г-нъ Площанскій не хотЪль съ початку, изви-нялся, що онъ не може того помЪстити, що то нашихъ не обходить, що то будетъ много стоити, — я ему на тое отвЪтиль, „имЪю я на брошюру даги, дамъ вамъ, помЪстЪть то", и далъ я 100 рублей. Тогды присталъ г-нъ Площанскій, принялъ и выдруковалъ. Такій есть фактъ, здается, що кождой газетЪ вольно жадати вынадгородженія, если я хочу щось помЪстити.

Предс. Чи господинь есть членомъ Ставропигiйского Института?

СвЪд. Такъ.

Предс. Где друкуеся „Слово?"

СвЪд. Тамже.

Предс. Якіи суть стосунки „Слова," чи мае оно средства до того, щобы выходило, и чи мае оно якіи долги въ Ставропигіи ?

СвЪд. „Слово" друкуется въ Ставропигіи, г-нъ Площанскій платилъ ратами, теперь, коли именно послЪдними временами много было за-леглостей, рЪшено, щобы на будучность нумеръ не друковался, доки не буде заплачено а теперь платить правильно г-нъ Площанскій.

Предс. Чи давно долга заплачени?

СвЪд. А еще стоить трохи.

Предс. Чи не маете вЪдомости, що якъ г-нъ Площанскій будовавъ каменицю, запожичился.

СвЪд. Знаю лишь тое, що пожачилъ отъ БЪлоуса 8000 до 10000 и що тотъ же отобралъ свои гроши.

Предс. Не знаете, якъ сплачивалъ и чи сплатилъ ?

СвЪд. А сплатилъ.

Предс. Ту була порушена квестіа що до Вишека, знаете его?

СвЪд. Знаю, — директоръ ассекураціи "Славiя".

Предс. Чи не знаете, яку робивъ онъ складку ?

СвЪд. Якъ была турецкая война, роблено складка на Турковъ, онъ поднесь гадку, щобы и на Славянъ робили складку, поданье зроблено до НамЪстничества, однакъ НамЪстничество не позволило.

Предс. Чи былъ комитетъ до того?

СвЪд. Не пригадую собЪ уже того, знаю лишь, що на томъ поданію было колька особь подписаныхъ.

Предс. Чи было трактовано о згодЪ межи партіями русскими и отъ чого, отки до того прійшло.

СвЪд. Уже отъ долшого часу говорено о томъ, щобы межи русскими партіами прійшло до згоды, отбывалися нарады, въ якій способъ мало то прійти до скутку.

Предс. Чи знаете, чи г-нъ Площанскій Ъздиль до Россіи и чи часто?

СвЪд. Знаю, що Ъздилъ, але якъ часто, того не знаю.

Предс. Въ якомъ часЪ ?

СвЪд. МенЪ здается, що въ зимЪ.

Прок. ДавнЪйше ?

СвЪд. ДавнЪйше.

Прок. По що?

СвЪд. Не знаю.

Сов. Маев. Знаете о. К. Цыбыка?

СвЪд. Знаю.

Маев. Не знаете, якіи стосунки были межи о. Цыбыкомъ а г-омъ Площанскимь?

СвЪд. Не знаю.

Суд. Литв. Чи маете г-не адвоката брата юриста?

СвЪд. Маю.

Литв. Чи блондинъ вашъ брать?

СвЪд. Подобный до мене. (СвЪд. брюнетъ)

Предс. Не яко кончившій, яко юристь ?

СвЪд. НЪтъ.

Литв. Бо той г. Мирославъ Добрянскій представился одному изъ обжалованныхъ яко юриста, пытаюся, чи не вашь брать ?

СвЪд. НЪтъ.

Д-рь Луб. Czy nazwisk „Dobrzański" jest wiele?

СвЪд. Tak, jest wielu, nawet we Lwowie jest kilku, которыхъ я не знаю.

ПредсЪдатель вопрошаеть Залуского и Шпундера, не имЪють-ли що примЪтити на сознанія свЪдЪтеля. Обжалованныи соглашаются. Господинъ Площанскій оповЪдаеть, що сей артикулъ былъ дуже острый, такъ що даже заходила возможность, що „Слово" мо-глобы потеряти дебютъ, що свЪдЪтель тоже стверджаетъ.

Д-ръ Луб. Раn kilka razy był u pana Adolfa Dobrzańskiego, czy zauważał pan z pojedynczych wyrazeń, z zapatrywań zeby panu radcy dworu Adolfowi Dobrzańskiemu przyszła myśl oderwania Galicyi od Austryi ?

СвЪд. Николи, противно онъ, г-нъ придворный совЪтникь упоминалъ на собраніи о примиреніи партій, быль противникомъ высокой политики в совЪтоваль, щобы мЪсто силы теряти въ томъ направленію, старатися о поднесеніе моральное и матеріальное народа. Присяжный судья г. Рыльскій пытался о содержаніе того артикула о холмскихъ священникахъ, на що г. Площанскій отвЪчаетъ, що тамъ мЪстится острая критика тамошнихъ устройствъ, що вь самой рЪчи былъ за острый, такъ що мало що не потерялъ дебютъ почтовый, и якъ посылалъ за границу, то мусЪлъ вь конвертЪ посылати, бо подъ опаскою на коморЪ засмаровалибы тЪ артикули, ако за рЪзкіи для тамошнихъ жителей.

20. СвЪдътель:
Александръ КнЪгиницкій,

изъ Монастырокъ. 42 лЪтъ, гр. к., женатый, приходвикъ въ ЗалЪщикахь, ненаказыванный.Присягаетъ на русскомъ языцЪ.

Предс. Прошу сказати, чи не досталисьте отъ г. Маркова якого письма що до ЗалЪщикъ самихъ?

СвЪд. Я получилъ письмо приблизительно того содержанія: „Переарашаю, що лично васъ не знаючи труджу васъ. У насъ во ЛьвовЪ слышно, що Австрія будуетъ коло ЗалЪщикъ крЪпость, чи то правда, чи нЪть." Що больше было въ письмЪ, не знаю, я не отвЪчаль, такъ якъ быль боленъ.

ПознЪйше отвЪтиль, що коло Заліщикь 40 фортовъ збудованныхъ еще 1855 року, укрЪ пленія же уже розкопаны. Чи въ письмЪ томъ было що о мостЪ, не пригадую собЪ, ровно такъ в що до арештованій. О тЪхъ фортахъ въ ЗалЪщикахъ не получалъ я ни отъ кого больше писемъ.

ПредсЪдатель предъявляетъ письмо его, писанное къ Маркову и спрашиваетъ, онъ-ли писалъ и для чего въ третемь лицЪ, на що свЪдЪтель, що то онъ писалъ, а въ третемъ лицЪ потому, що хотЪль, щобы то было помЪщено яко кореспонденція.

Д-ръ Луб. Ja będę po polsku pytać, a ks. proboszcza proszę odpowiadać po rusku. Czy znajomy jest księdzu skład redakcyi „Prołomu ?"

СвЪд. Nie, znam tylko Markowa.

Д-ръ Луб. Pan pisuje korespondencye do gazet ?

СвЪд. Pisuję.

Д-ръ Искр. Была у васъ ревзія?

СвЪд. Два раза.

Д-ръ Искр. Якъ то было?

Предс. Nie jest obowiązany na to odpowiadać, ma być pytany o fakta.

Д-ръ Искр. То rzuca światło na całą sprawę, a jeżeli pan prezes uchyla to pytanie, proszę o zanotowanie tego w protokole, bo dla mnie to pytanie jest bardzo ważne.

Предс. Pytaj pan.

Д-ръ Искр. Была у васъ ревизія?

СвЪд. Была.

Д-ръ Искр. Прошу по польски говорити.

СвЪд. Я буду по русски.

Предс. My rozumiemy po rusku.

СвЪд. У мене былъ прискорбный случай, дитина мнЪ умерла, пріЪхали ревидовати въ той день, якъ дитина лежала на катафальку, пріЪхалъ староста и заявилъ: „Ja mam u księdza rewizyę przeprowadzić." „Добре," кажу, перешукалъ цЪлу хату, прійшоль до того поковку, где лежала дитина, и сказалъ: „tutaj ksiądz nie ma nic?" я му на то: „ничъ." „Ja wierzę księdzu." Пошли мы познЪйше до церкви и тамъ шукали.

Д-ръ Искр. Другій разъ ?

СвЪд. Другій разъ были вечеромъ позно.

Д-ръ Искр. Катафалекъ ревизовали?

СвЪд. НЪтъ.

Д-ръ Искр. Ходитъ менЪ еще о одно. Вы на границЪ, чи наши католицкіи люде ходять до православныхъ, а тамтЪ сюда?

СвЪд. Туда и туда, маютъ родины тамтЪ ту, ваши тамъ.

Д-ръ Луб. (къ Маркову) Czy pan ma więcej osób zajętych przy redakcyi ?

Марк. Powiedziałem już do protokołu, że jestem sam redaktorem, ekspedytorem, administratorem, jednem słowem jestem wszystkiem.

Д-ръ Искр. Miałeś pan korespondentów?

Марк. Jużciż.

Д-ръ Искр. Czy w okolicy Zaleszczyk miałeś pan także?

Марк. Miałem

ПослЪ вопрошаетъ придв. совЪтникь А. Добрянскій свЪдЪтеля, свободно-ли кому бы то ни

было оглядати тЪ форты коло ЗалЪщикъ ? СвЪдЪтель заявляетъ, що свободно, туда-же люде ходять.

Сов. Буш. Сколько тамъ есть фортовъ?

СвЪд. 40, познЪйше было лишь 35.

Буш. Чи правда, що баронъ Бруницкій закупилъ.?

СвЪд. Такъ, то было продано и баронъ Бруницкій купилъ.

ПослЪ прочиталъ предсЪдатель письмо въ о. КнЪгиницкому и реляцію Военной Генеральной Комманды во ЛьвовЪ на реквизицiю Уголовного суда во ЛьвовЪ касательно фор-тификацій коло ЗалЪщикъ, где сказано, що тЪже давнЪйше были построены, однакъ теперь „haben sie eine kleine Rolle erhalten."

Д-ръ Луб. Będę prosić o pozwolenie postawienia po ukończeniu przesłuchania tego świadka w tej sprawie wniosku.

Прок. Для чого есть згадка въ листЪ о австрійскихь офицерахъ?

СвЪд. Для того именно, що сами австрійскіи офицеры не считаютъ вважными упомянутыи укрЪпленія, на тЪмъ лучшее здементованье слуха згадано о томъ.

По уволеніи свЪдЪтеля въ 20 шин. до 10 ч. утра забралъ дръ. Лубинскій голосъ и вносить, щобы по при реляція военной генеральной комманды спросити еще генеральную комманду, рЪшаеть-ли во время войны неразъ не фортъ, а кладбище парканъ, церковь, о побЪдЪ и становитъ-ли, дуже важный стратегичный пунктъ такъ якъ онъ, дръ Луб., мнЪнія, що продставленіе въ той силЪ и повазЪ форту залЪщицкого, пересаджено.

Провуроръ супротивляется внесенію защиты, послЪ чего говорить еще разъ д-ръ Лубинскій и стоить при своемъ внесенію.

21. СвЪдЪтелъ:
Климентiй Глинскій,

изъ Коршева, 51 лЪтъ, гр. к., женатый, парохъ въ КаменцЪ и скалатскій деканъ.

Прок. Ze względu na sprzeczność w zeznaniach świadka, proszę Wysokiego Trybunału przysięgi nie odbierać.

Д-ръ Луб. Proszę o głos.

Предс. Proszę.

Д-ръ Луб. Ja temu stanowczo się sprzeciwiam, gdyż wczoraj czytałem jego zeznania, lecz nie mogłem dopatrzeć sprzeczności, proszę zresztą o odczytanie jego zeznań, a okaże się, że nie ma zarzuconej mu sprzeczności. Nie przeczę, że trafia się przy zeznaniach każdego świadka, zwłaszcza w niniejszym chaosie, że dopiero na drugi dzien cos sobie przypomni i sprostuje. Mieliśmy przy każdym świadku takie fakty, ale to nie są sprzeczności. Ja nawet nie widzę prawnej podstawy do tego wniosku, a tylko mniemam, że p. prokurator chce się powołać na 7. ustęp z §. 170.. lecz ten ustęp nie da się zastosować, gdyż on twierdzi, że ci świadkowie nie mają być zaprzysiężeni, którzy przy swojem przesłuchaniu sprzecznie zeznawali, ale nie twierdzi, że ci, którychby zeznania choć w chwilowej sprzeczności zostały. Ponieważ atoli te okoliczności nie zachodzą, więc proszę tego świadka zaprzysiądz, a to tem bardziej, że on jest świadkiem oskarżenia, a nie obrony. A nawet, gdyby świadek cokolwiek sprzecznie zeznał był, to właśnie złożywszy przysięgę, tem więcej będzie musiał zastanowić się i zeznać szczerą prawdę, więc proszę go zaprzysiądz. W końcu dodam, że taka drobnostka, jak list Markowa, mogło wypaść zupełnie z pamięci, zwłaszcza, gdy się ma o tem naraz opowiadać; ale dziś, gdy świadek zna ważność sprawy, to z pewnością odpowie, jak się należy, dla tego też pozostaję przy mym wniosku.

Прок. Ja opieram się na §. 247 lub 170 ustęp 5.

Д-ръ Луб. Ponieważ р. prokurator cytuje ustawy, to ja pozwolę sobie przeczytać ten ustęp 5.

Предс. My znamy ustawy.

Д-ръ Луб. Nie wiem bowiem, zkąd pan prokurator przychodzi zarzucać świadkowi słabość umysłową, który, jak wiadomo, jest dziekanem i powagą w swoim powiecie i sądzę, że jemu takiego zarzutu czynić nie można. Ja bym prosił o uchylenie tego zarzutu.

Прок. Takiego zarzutu nie zdziałałem, gdyż w ustawie stoi „Schwache an Erinnerungskraft," a to gruntowałem na tem, że ks. proboszcz mówił raz tak, potem znowu, że stanowczo nie wie, więc wnioskowałem z tego, że jego pamięć jest nadwątloną.

Трибуналъ удаляется на совЪщаніе, по 5 минутахъ возвращается.

Предс. Trybunał uchwalił nie przychylić się do wniosku p. prokuratora przeciw zaprzysiężeniu świadka, dla braku wymogów z §. 170 i uchwalił odebrać przysięgę od tego świadka.

Присягаетъ на русскомъ языцЪ.

Предс. Прошу менЪ сказати, чи о. Нау-мовичь не писавъ коли до васъ, або не говоривъ съ вами о якихсь фартификаці якъ, мостЪ або шанцяхъ въ ЗалЪщикахь?

СвЪд. До мене не пиоалъ ничого, говорилъ только разъ мимоходомъ о казаматахь. ПереЪзджаючи 12. Декабря черезъ Скалатъ, поступилъ я на колька хвиль до о. Наумовича и запыталъ, чи маетъ уже готовыи копіи метрикъ, которыи я яко деканъ маю справджати. Была бесЪда о розличныхъ предметахъ меньшей

ваги. Наконецъ при отъЪздЪ пытается мене, чи былъ я коли въ ЗалЪщакахъ, що тамъ есть уваги годного, якіи тамъ школы, чи низшіи реальныи, чи нормальныи и чи есть женская школа. Я сказалъ, що за моихъ часовъ только нормальныи были. Потому пыталъ, якій мостъ, на чайкахъ, чи желЪзный, чи деревяный. Я ему кажу, щомъ давно не былъ и що мостъ вЪроятно теперь такій, якій давнЪйше былъ, а що касается урядовъ, то такіи самыи, якъ у васъ, т. е. судъ, староство, податковый урядъ. Потомъ пытался, чи есть якіи форты, я кажу, за моихъ часовъ не было, а теперь не знаю. Я пытался, на що ему тое потреба. Онъ сказалъ, що его спрашиваетъ Марковъ, чи Щер банъ, уже не пригадую собЪ. Письма ніякого не показывалъ. О. Наумовичъ былъ ревнымъ и примЪрнымъ для парафiянъ священникомъ. Сколько разъ былъ я на визитаціи, не было на него жадной жалобы и не было ничого, щобы могло провадити до шизмы а даже, коли были Его Ексцеленція о. Митрополитъ въ СкалатЪ, то не найшли ничого, щобы некорыстно противъ него промавляло.

Жадныхъ инвовацій не вводилъ, только стисло своихъ обрядовъ тримался и былъ про-тивнымъ введенію инновацій изъ латинского обряда, т. е. кождый обрядъ имЪеть свои властивости, якъ латинскій такъ и нашъ, на пр. у насъ есть Акафисты, а у Поляковъ рожанцы, шкаплЪржи. Отже онъ лишь тримался свого, а не вводилъ godzinek и т. п. Не зносилъ тоже того, що уже было въ обрядЪ, держался того якъ было.

Прок. Czy nie urzędował kiedy ks. dziekan przeciw ks. Naumowiczowi względem broszury ?

СвЪд. Urzędować nie urzędowałem, tylko że jakąś broszurę wydał i dla tego kazał konsystorz przedłożyć ją sobie.

Прок. Czy nie dostał ks. proboszcz jakiej nagany?

СвЪд. Nie! On tylko wystąpił przeciw broszurze bractwa Jezusowego.

Луб. Wspominał ks. dziekan, że w jakiejś broszurze wystąpił ks. Naumowicz przeciw broszurom Serca Jezusowego; czy nie wiadomo księdzu, który to zakon wydaje takowe?

СвЪд. nie wiem.

Луб. Mnie się zdaje, że Jezuici.

СвЪд. Nie wiem.

ПослЪ еще нЪсколькихъ вопросовъ, поста-вленныхъ свЪдітелю, подносить голосъ придворный совЪтникъ г-нъ А. И Добрянскій, указуетъ на безосноввость обвивенія по поводу ЗалЪщикъ, заявляетъ, що допросъ свЪдЪтелей по тому дЪлу только потерья для подсудимыхъ такъ дорогого времени и кончить свою рЪчь словами:

Uibrigens ich übernehme Alles auf mich was Marków und alle anderen Herrn geschrieben haben — ich habe geschrieben! Es handelt sich nur um die Zeit, ich möchte auch meine Herrn Vertreter bitten, sie mögen schweigen, weil hier kein Gegenstand zur Ausforschung ist. (Веселость).

ПредсЪдатель звонить и дЪлаетъ подсудимому выговоръ.

22. СвЪдЪдель:
О. Евсеній Андрейчукъ,

изъ Шенявы на БуковинЪ, 41 лЪтъ, религіи гр. восточной, женатый, отецъ 5 дЪтей, парохъ въ Дорошовцахъ. Г. придворного совЪтника А. Добрянского знаю изъ найлучшой стороны, тоже н инныхъ гг. Огоновского, Наумовича. А що до сродства, то мы братья во ХристЪ, больше нЪтъ (веселость).

Присягаетъ на русскомъ языцЪ.

Предс. Вы знаете о. Наумовича, корес-пондовалисьте съ нимъ?

СвЪд. Такъ есть, однакожь кореспонденція была дуже мала, незначна и черезъ тое лишался я наибольшей пріятности, не могучи кореспоидовати частЪйше съ такимъ знаменитымъ мужемъ. Зробилъ я цЪнное знакомство съ о. Наумовичемъ по оконченію студій богословскихъ. Щастливый случай то сдЪлаль и онъ то вплынулъ на мене, що я постановилъ дЪлати и посвятитися для добра народа, чому онъ самъ тоже горячо постановилъ отдатися. Дивизомъ его было: образованье и добробытъ народа и я тое взялъ за мой дивизъ (принципъ).

Предс. Чисьте часто кореспондовали?

СвЪд. Дуже мало.

Предс. Ту есть власне одна кореспон-денція до о. Наумовича. Ту есть дуже много въ ней. Будьте ласкави вамъ гдещо вытолковати. Вы ту вспоминаете о ЗалЪщивахь и окрест-ности. Чи вы тое писали яко отвЪтъ на попередній листь, чи нЪ?

СвЪд. ЦЪлый той листъ есть дуже долгій и уже самый наголовокъ може усмЪхъ возбу-дити, тЪмъ больше, що православный священникъ уніята "Равноапостольный Отецъ" называетъ, а я думаю однакожь, що дЪла того мужа могутъ его поставити побочь Апостоловъ — онъ былъ тЪмъ, который въ нашомъ народЪ узолъ гор-дiйскiй розвязалъ. Що ся касаетъ того листу, то онъ есть отвЪтомъ на коротенькій листь о. Наумовича, въ которомъ онъ менЪ вы-кидаетъ, що я попалъ въ апатію, що я, который перше отзначался на полЪ просвЪщенія народного, которого наветъ о. Проданъ въ своей часописи выславлялъ, теперь цЪлкомъ на дусЪ подупалъ, що на русскомъ собранію въ Черновцахъ

одинь только православный священникъ былъ. О Наумовичъ вымавлялъ менЪ, чому я тамъ не былъ, который въ такихъ справахъ гроша не жалуетъ. Дальше просилъ онъ мене о фотографіи честныхъ мужей а наветъ прислалъ мнЪ на ту цЪль 5 зл. Я за то не могъ всЪхъ купити, однакожь сдЪлалъ я все возможное. Я наветъ казалъ одному послу-селянину фотографоватися в хотЪлъ прислати его портретъ о Наумовичу. Понеже не могъ я частЪйше до Чераовець Ъздити, томъ его самого послалъ Уже я малъ такое нещастье быти выбраннымъ на предсЪдателя черновецкой „Рады русской", а то уже была чистая иронія, щобы духовная особа из поза мЪстцевости мусила быти выбранною на предсЪдателя. Я отже позволилъ собЪ написати до о. Наумовича, якъ то менЪ тяжко жити въ такихъ окрестностяхъ. Тамъ ДнЪстеръ, ту наоколо гористыи Дорошовцы были погорЪли. Я зробилъ поровнанье съ Крещатикомъ, бо также малъ я щастье читати автобіографію о. Наумовича, що тотъ мостъ есть историчный, але не только для о Наумовича, але и для насъ, которыхъ его „Наука" просвЪтила. Я буду просити Високій Трибуналъ о призволенье epithetis ornantibus говорити, бо я былъ завозванъ, щомъ нигилистъ.

Предс. То не належить до рЪчи.

СвЪд. Бо мене хочуть представити яко якогось экстравагантного (веселость).

Предс. Вы ту выступаете только яко свЪдокъ

СвЪд. Прошу, якъ тогды, мене наименовали нигилистомъ, такъ теперь снова именуютъ мене стратегомъ (веселость).

Предс. Ту есть только листь, который знайдено у о. Наумовича. Яка причина была вашому написанью?

СвЪд. Я только окрестность описалъ. Мушу надто еще на то сказати, що любуюся въ такихъ свЪтоглядныхъ описяхъ.

Предс. А щожь ту н. пр. пушка робить?

СвЪд. Минувшого року пріЪхаль нашъ митрополитъ до Крещатика, щобы тое мЪстце отпустовъ поднести, до дуже подупало. На 17. Мая удалися Его Еминенцiя до Дорошовець, бо то близко Крещатика. Мешканцы Крещатика хотЪли ему оказати великую почесть и привезли изъ ЗалЪщикъ старую пушку, одна-кожь при первомъ выстрЪлЪ .... (незмЪрная веселость).

Предс. Досыть того.

СвЪд. Тое выстарчаетъ ?

Предс. Чи не моглибысьте намъ сказати, якъ прійшовь той листъ до рукъ г-жи Ольги Грабарь, чи то была ваша гадка, щобы вашъ листъ достался въ чужіи руки?

СвЪд. ЦЪлкомъ нЪть. Я сказалъ при пер-вомъ перселуханію, що я властиво не знаю, якъ прійшолъ, однакожь припускалъ я, що тоже то въ той цЪли, щобы менЪ матерьяльно помогли, бо „голодной кумЪ, все хлЪбъ на умЪ," понеже я стогну въ долгахъ, отже думаю собЪ, може быте, що тамъ подали о запомогу для мене.

То была однакожь только догадка, бо я зналъ, що г. А. Добрянсків имЪeтъ добра и есть честнымъ человЪкомъ....

Предс. (къ суд.). Czy panowie pamiętacie treść tego listu, czy odczytać ua nowo?

Судiи. Pamiętamy.

Предс. Тусьте вспомнули о кроацкихъ жовнЪрахъ, що вы черезъ тое розумЪли?

СвЪд. То лишь належить до детайлич-ности що до Крещатику. Сровнивалъ я давный цвЪтучій станъ съ нынЪшнимъ упадкомъ, запусьЪніемь — нема ничь. Отпустовое мЪстце Крещатикъ упало, перше было всегда полно гаморно, бо то о. дух. былъ славнымъ проповЪдникомъ Слова Божого. Та мушу сказати, що я если що пишу, то все въ купу смЪшаю. Въ 1880 г. прiйшолъ я до одного пана и зачалъ я съ однимъ жидомъ говорити, що въ Крещатику добре мЪстце, але если есть добрый священникъ. Ту ще зроблю одну увагу: Якъ я маю уважатися, чи яко стоячій передъ судомъ, чи яко такій, що маетъ патріотизмъ въ сердцЪ, чи не могбымъ достати абсолюторію (веселость).

Предс. Вы только яко свЪдокъ, бо кто только есть подъ позоромъ подозрЪнія, той уже не есть свЪдкомъ a обжалованнымъ.

СвЪд. А для чогожь мене завозвано до суду въ Черновцахъ, а прасса хотЪла мене болотомъ окидати ?

Предс. Вы говорили о Онишкевичу, кто онъ?

СвЪд. Профессоръ университетскій въ Черновцахъ и мой заступникъ въ „РадЪ русской," которого есть найбольша дЪятельность, онъ есть Галичаниномъ на БуковинЪ, а однакожь...

Предс. Вы кажете, що вамъ былобы лучше жити яко простый чолокъ, не предсЪдатель?

СвЪд. Мушу сказати, що то есть подозрЪтельнымъ, що сельскій священникъ изъ Дорошовецъ есть предсЪдателемъ „Русской Рады," але я уже увольненъ отъ подозрЪнія (веселость).

Предс. А погому слЪдуетъ описанье и по-ровнанье Дорощовецъ, щожь-то за звяаь? „gdybyście mieli pojęcie о położeniu topograficznem mojej parafii z tym mostem historycznym..., bo chreszczatycki naczelnik, rzuciwszy w Dniester konfederatkę, dał Rusi apostoła...., a przez te góry nie można nic dalej widzieć, tak samo w Doroszowcach..."

Наум. Ja nigdy nie byłem w Doroszowcach.

СвЪд. То власне для того описовалъ я Крещатикь, бо въ Дорошовцахъ не были о. Наумовичъ, а Крещатикъ маетъ подобно положенье, где дЪйстно о. Наумовичъ были.

Предс. Дальше... „добра конячина."

СвЪд. То власне есть предметъ, который о. Наумовичъ дуже любить, отже уважалъ я за конечне о томъ упомнути.

Предс. Казалисьте, що знаете о. Огоновского?

СвЪд. Такъ наъ виду, онъ есть дуже честный священникъ и маетъ даръ ораторскій. Разъ вступивши въ „Русскую Раду," говориль я съ нимь, я пилъ стклянку воды, а онъ пива... (веселость). Онъ выступилъ изъ „Русской Рады"

Предс. Чи знаете о переходЪ громады Збаража на православiе?

СвЪд. Чулъ я отъ о. Матрофановича, бо онъ былъ священникомъ во ЛьвовЪ.

Предс. Чи поданье не было внесено? Ту есть письмо о. Еросея, его тоже знаете ?

СвЪд. Еросей Федоровичъ изъ Валявы.

Предс. Ту также згадуется, що капелянъ Димитріевичь ему малъ сказати.

СвЪд. Що до Димитріевича, то только сомнительно.

Предс. Але онъ съ вами говорилъ. Листъ до васъ: Онъ есть того мнЪнія, щобы написати до васъ и можебы о. Проданъ въ Черновцахъ занялся тою справою и булабы с имъ достала матеріальна помочь изъ заграницы — чисьте робили якіи кроки?

СвЪд. НЪ. Але мушу сказати, що то ходило о церковныи книги, мы ту не всегда въ Австріи можемъ всего достати, а особенно такіи книги, якъ минеа, трифологiонъ и т. п.

Предс. Чи вы маете власни церковни книги въ Черновцахь?

СвЪд. НЪ, лишь разъ выйшолъ „литур-гиконъ" въ BЪнЪ, а разъ въ ПештЪ, а больше не можна достати, отъ якъ минеа въ 12 то махъ, а коштуетъ 60 р. и то все достаемъ изъ Россіи. До ствердженія, що то только то ся розумЪетъ, наведу тотъ фактъ, що у насъ ничого не позваляетъ консисторія выдавати, оть н. пр. я самъ хотЪлъ выдати одну книжку и по-далъ до консисторiи о затвердженіе, но не досталъ позволенiя, потомъ молитвословъ по-далъ я и той лежить въ консисторіи до нынЪ.

Огон. Ks. Andrejczuk wspomniał, że ja czynnie nie występywał w „Radzie russkiej" to nie dla tego, jakobym się bał występywać, lecz dla tego, że nie jestem członkiem. Raz byłem zaproszony na posiedzenie i wtedy jeden czło-nek podniósł o partyach — ja mu na to powiedziałem : gdzie chodzi o oświatę ludu, tam par-tyj nie ma; Такожь будьте ласкави Отче сказати, що статуты "Русской Рады" выразно голосять, що членами ей могутъ быти только Русины греко восточного обряда, отже я не могъ належати.

СвЪд. Такъ есть.

Д-ръ Дул. Proszę o skonstatowanie, że nie należy ks. Ogonowski do „Russkiej Rady."

Tpeмб. Że w mojej korespondencyi jest imię ks. Andrejczuka, to chyba tylko dla tego, że przesłał jakąś korespondencyę do redakcyi „Russkiej Rady" i „Pryjatela Ditej" i dziwię lic, dla czego akt oskarżenia taki fakt podnosi.

Предс. Я васъ увольняю.

СвЪд. Чи вольно мнЪ привитатясь съ гг. обжалованными ?

Предс. Прошу.

О. Ардрейчукъ цЪлуется со всЪми.

23. СвЪдЪтель:
Алексей Щербанъ,

изо Львова, 37 лЪтъ, гр. к., женатый, редак-торъ „Науки" и „Новости," чиновникъ Ставро-пигійского Института, наказыванный за прасовыи переступленія, обжалованныхъ знаетъ.

Присягаетъ на русскомъ языцЪ.

Сознаетъ: О. Наумовича знаю, редакторомъ Науки состою отъ 1877. года, о. Наумовичъ надсылалъ статьи, былъ постояннымъ кореспондентомъ, но кромЪ него были и другіи. Корреспонденціи платились. О. Наумовачу платилося въ мЪру угоды. Статьи о. Наумовича были религійного содержанія.

На вопросъ предсЪдателя кто былъ авторомъ брошюрокъ „Посланникъ св. Владиміра Великого", и „Сладчайшого Исуса", свЪдЪтель заявляетъ, що авторомъ двухь первыхъ послан-никовъ „Сладчайшого Исуса" былъ о. Наумо-вичъ, третего посланника „Св. Владиміра Великого" былъ собственно тоже о. Наумовичъ, но свЪдЪтелъ такъ переробилъ, що можна его считати авторомъ и заявляетъ дальше, що брошюра „Посланникъ св. Владиміри Великого" была только репрудукціею двухъ первыхъ брошюрокъ и не смотря на то, що двЪ первыи брошюрки не были конфискованы, брошюрку „Посланникъ св. Владиміра В." конфисковано и то уже тогда, якъ розойшлась. СвЪдЪтель заявляетъ, що Наука росходилася по-за границу въ Россію безъ дебюта, хотя теперь „Наука" дебютъ имЪеть. СвЪдЪтель принималъ участье въ засЪданiяхъ, имЪющихъ на цЪли примиренiе русскихъ партій въ ГаличинЪ, такъ званныхъ польскою журналистикою „украинофиловъ" и "москалефиловъ". Относительно письма писанного нимъ, по изреченіи г-на Маркова, къ Го-ловацкому въ цЪли полученія мЪста, свЪдЪтель заявляетъ, що то былъ концептъ, который дол-женъ онъ былъ переписати и послати. А що въ томъ письмЪ сказано, що „Марковъ настоя щій

Москаль", то кождого Русина польская журналистика называетъ „Москалемъ". Для чого Марковъ хотЪлъ переселитись въ Россію, не знаю, онъ былъ тогда при „СловЪ", а сомнЪваюсь, щобы хотЪль переселитись, знаючи, що онъ туть можетъ працевати.

На вопросъ прокурора о числЪ предплатителей „Науки", свЪдЪтель представляетъ що годично было до 1000 предплатителей; безплатныхъ не было; издержки на одивъ нумеръ выносили 74—80 гульд., ежегодно-же выходило всего 12 нумеровъ. У г-на Адольфа Добрян-ского я не бывалъ, ни г-нъ А. Добрянскій заходилъ до мене.

Прок. Zkąd znalazł się bilet pana Adolfa Dobrzańskiego u pana?

СвЪд. Дуже легко, такъ якъ я позналъ г-на Добрянского въ кассинЪ. Соколова позналъ я въ ВЪнской кофейнЪ, у него я не былъ и онъ у мене не былъ. Онъ казалъ, що пріЪхаль въ научныхъ цЪляхъ и що будетъ по библiотекахъ заниматись. Въ програмЪ ВЪча было и о при-миреніи партій и ВЪче рЪшило, щобы „Русская Рада" то усовершила.

На дальнЪйшіи вопросы Д-ра Искрицкого касательно содержанія статей помЪщенныхъ въ „НауцЪ", отвЪчаеть свЪдЪтель, що были статьи чисто религійного в господарского содержанія.

ЗасЪданіе закрыто въ 2 ч. 45 м. пополудня. ПредсЪдатель заявляетъ, що слЪдующее засЪданіе послЪдуеть только 3 н. с. іюля, такъ якъ въ междувремени состоится розбирательство Графа Делля-Скалли иротавъ о. КачалЪ и г-ну Барвинскому.