24. СвЪдЪтель:
Василій Лагола,

изъ Переволочной, 27 лЪтъ, гр. к., холостой студентъ юридического факультета, не наказыванный.

Присягаетъ на русскомъ языцЪ.

Сознаетъ: Я былъ кассиромъ общества „Академическій Кружокъ" Прошлого года на Общемъ Собраніи рЪшено въ память десятьлЪтняго существованья Общества выдати изданіе повістей Іероннма Анонима, заразомъ сообщилъ о томъ ВыдЪлъ во всЪхь газетахъ, выдалъ проспектъ и оголосилъ предплату. Надо было заходити во всЪ редакціи въ томъ дЪлЪ и я пойшолъ до „Слова," „Пролома" и „ДЪла" и при томъ говорилъ я съ Площанскимъ и Марковымъ яко кассиръ Общества. Г-на Добрянского знаю взъ того, що я давно слышалъ, що онъ славный австрійскій патріоть, славный человЪкь. Я разъ прійшолъ по гроши къ г-ну Маркову и засталъ у него г-на Добрянского. Я просилъ Маркова, не могъ бы я познайомитись съ г. А. Добрянскимъ. Онъ обЪщалъ мнЪ. Первый разъ видЪль я г. А Добрянского у г. Маркова, а вторыи разъ представилъ Марковъ мене. ПослЪ г. Добрянскій мене самъ пригласилъ ва свята до себе, на щедровку, бо Марковъ свазалъ, що я бЪдный студентъ, черезъ 16 лЪтъ самъ изъ лекцій удержуюсь. На щедровцЪ я былъ. Былъ тамъ г. Марковъ и редакторъ „Зеркала." БесЪда была только о своихъ интересахъ. Ивана Соколова позналъ я во ЛьвовЪ. Онъ есть професоромъ изъ Петербурга. Былъ я осенью на касиновомъ вечерку, тамъ мнЪ его ктось представилъ и далъ онъ мнЪ тогда билетъ съ монограмомъ „Иванъ И. Соколовъ," на другой сторонЪ написалъ, где живетъ, и просилъ мене, щобы я его посЪтиль, чого я не сдЪлаль, такъ якъ не было у мене времени по поводу лекцій. Больше его я не видЪлъ. По що онъ пріЪзжаль, отъ него не знаю — одна-кожь розсказовали, не могу собЪ пригадати, кто, що онъ прiЪхалъ яко университ. профессоръ въ научныхъ цЪляхъ, щобы познати обычаи и звычаи Славянъ. Кто его выслалъ, не знаю. Здаетея, що онъ есть членомъ литературного комитета.

Предс. Якого ?

СвЪд. Здается благотворительного.

Предс. То есть словянского?

СвЪд. Не знаю докладно, що то тотъ комитетъ, знаю на столько, що я читалъ „Славанскій Сборникъ" а именно статью о „Русинахъ." Соколова я разъ видЪлъ въ Народномъ ДомЪ на публичной забавЪ и въ Данка кофейнЪ.

Предс. Его розмовъ по кавярняхъ не чулисьте, першесьте добре звали ? До протоколу такъ вы сказали: (Г-нъ В. Гр. Лагола былъ вмЪстЪ съ другими обжалованными заключенъ и сидЪлъ нЪсколько мЪсяцевъ въ заключеніи). Ja sam z Sokołowem nie mówiłem, lecz słyszałem od kolegów, że był wysłany od komitetu słowiańskiego w Petersburgu i ztamtąd pieniądze pobierał.

СвЪд. Я не зналъ, только такъ думалъ, бо кто есть тутка, то очивидно або маетъ свои гроши, або есть на чужій коштъ.

Предс. (читаетъ дальше) Sokołów bywał po wszystkich kawiarniach i krytykował Rusinów, których właściwie nie ma, bo domy prowadzą po polsku i po polsku mówią. Потому булисьте пытани и говорилисьте о томъ, що онъ есть высланникомъ славянского комитета, который есть въ ПетербурзЪ и выдаетъ дЪла

славянскіи, а такожь иныи. ТЪ дЪла находятся въ нашей библіотецЪ. Я самъ читалъ одинъ томъ о звычаяхъ и обычаяхъ Русиновь въ ГаличинЪ, БуковинЪ и УгорщинЪ. Отже товариши менЪ казали, що онъ прiЪхалъ для познанія обычаевъ в звычаевъ, но ве въ политической миссіи. „Wiadomo mi także z ust kolegów, którzy po kawiarniach chodzą, że Sokołów bywał w kawiarni Danka, Dobrowolskiego i tam publicznie mówił osobliwie z redaktorami polskich i ruskich gazet, krytykował dzieła, rozprawiał, w końcu powiedział, że Rusini nie są Rusinami. Ja sam tylko raz byłem z nim na wieczorku w „Naroduуm Domu" i tam mówiliśmy o tańcach, osobliwie o Kołomyjce."

СвЪд. Такъ есть. — Я о столько теперь тЪ высказанья простую, що я слышалъ, що онъ только у Давка бывалъ, а о иныхъ не знаю и съ кЪмъ розмавлялъ, не могу памятати.

Д-ръ Искр. Вы щось сказала о славянскомъ комитетЪ, що вамъ о семъ вЪдомо, чи то оповЪдалъ вамъ кто яко байку, чи маете точныи вЪдомости?

СвЪд. Я вЪдомостей не посЪдалъ жадныхъ.

Д-ръ Искр. А якже вы говорили о томъ?

СвЪд. Изъ газетъ.

Д-ръ Искр. Для мене важно, изъ якихъ газетъ?

СвЪд. Изъ „Газеты Народовой." Д-ръ

Искр. Отже всЪ ваши вЪдомости изъ Народувки? А не сказали бы вы Nr.?

СвЪд. НЪтъ, ве помню.

Д-ръ Искр. ЧЪмъ тЪ славянскіи комитеты занимались посля вашого читанья?

СвЪд. Посля того занимались выдаваньемъ лвтературныхъ дЪлъ.

Д-ръ Искр. Отже вы только знаете, що выдавалъ книжки слав. комитетъ, а иной вЪдомости не маете?

СвЪд. НЪтъ.

Д-ръ Искр. Proszę o zanotowanie. В. Наум. „Славянскій Сборникъ" не былъ выданъ тЪмъ обществомъ, а приватными лицами.

СвЪд. На передней картцЪ есть: "благотворительный комитетъ."

Сов. Маев. Проф. Соколовъ сказалъ, що вы не добрыи Русины?

СвЪд. Я самъ о томъ съ ннмъ не говорилъ.

Предс. беретъ „Сборники" — Tu jest właśnie „Слав. Зборникъ" tom І., II. і III. „Томъ І. изданіе Петербургскаго отдЪла славянскаго комитета." Proszę to zanotować.

Прок. Czy pan jesteś kasyerem „Академического Кружка" і ztamtąd wziąłeś р. książki?

СвЪд. Такъ есть.

Прок. Czy wie pan, jakie tam są rossyjskie książki?

СвЪд. НЪть, бо я тЪмъ не занимаюсь.

Прок. Czy była „Русь."

СвЪд. Даже и есть.

Прок. Czy płatna czy bezpłatnie?

СвЪд. Наши общества достаютъ всЪ книжки безплатно.

Прок. Czy nie wspominał Sokołów, że zna Mirosława Dobrzańskiego ?

СвЪд. Я о томъ имени доперва изъ акта обжалованья довЪдался.

25. СвЪдЪтелъ:
о. Иванъ Гушалевичъ,

изъ Павшина, 59 лЪтъ, гр. к., женатый, професоръ гвмназіи во ЛьвовЪ. Присягаетъ на русскомъ языцЪ.

Сознаетъ: Г-на А. Добрянского знаю еще оть 1848 г. яко доброго в честного человЪка, австрійского патріота, чЪмъ тогда особенно отличился, але лично позналъ я его доперва 1866 года въ ВЪнЪ. Потомъ не знаючи, где живетъ, чи въ ВЪнЪ, чи на Уграхъ, а не видЪлся съ нимъ ажь во ЛьвовЪ, прошлого года осенью, якъ былъ г. А. Добрянскій самъ у мене подяковати мнЪ за книжки, которыи я ему послалъ до Чертежа. Та была причина визиты. Я ему потомъ зробилъ ревизиту въ НедЪлю, но не засталъ я его, бо былъ на СлужбЪ Божей. Якъ я его ревизитовалъ, жилъ онъ у Геровсвого. Видался я съ нимъ въ кассинЪ, а потомъ по нЪкоторомъ времени былъ у мене съ сыномъ Мирославомь. Мирославъ обачилъ у мене манускриптъ по Димитрію СангушцЪ, Василію Острожскомъ, БеатЪ и АгнЪшцЪ Острожскихъ, Юрку Зборовскомъ. Было то изъ 16. столЪтія. Обачивши онъ то у мене, пытался, чи буду печатати, я на то, що нЪть фондовъ.

Предс. Ну щожь?

СвЪд. Онъ сказалъ, що поговорить съ якою редакціею въ ПетербурзЪ, або съ якимъ литераторомъ, можебы они то напечатали — я кажу: еслибы то было возможно, то добре, тутъ не имЪемь такой редакціи, которая занималась бы литературными забытками. Манускриптъ состоялъ изъ 10 аркушовъ. ВслЪдствіе того досталъ я письмо отъ Мирослава Добрянского, которое прійшло съ листомъ г-жи О. Грабарь. Былъ то тотъ листъ, который у г-на А. Добрянского придыбано. М. Добрянскій, будучи у мене съ батькомъ, казалъ, що на короткое время прiЪхалъ батька посЪтити и Ъдетъ въ ВЪну. Было то осенью, въ якомъ мЪсяцЪ, не знаю. Мирослава я ие ревизитоталъ, такъ якъ не было причины. Чи тогды уже жиль г-нъ А. Добрян скій

въ своей квартирЪ, чи съ зятемъ, не знаю. Письмо отъ Мирослава получилъ я отъ г-на А. Добрянского въ домЪ его. Ктось далъ знати до мене, коли мене не было дома, що есть у г-на А. Добрянского письмо изъ Петербурга ко мнЪ. Я не зналъ, що то есть, отже былъ я цЪкавъ, що тамъ есть. Прійшоль я и засталъ ко мнЪ залЪпленное письмо. Забылъ я окуляры а надто, щобы и отецъ довЪдался, що сынъ ко мнЪ пишетъ, просилъ я г-на А. Добрянского, щобы мнЪ прочиталъ. Тамъ Мирославъ пригадовалъ о манускриптахъ, которыи видЪль, и если хочу, то могу прислати. Ніякая редакція, писалъ онъ, не хочетъ печатати, не видЪвши, що то есть и не знаючи содержанія. Въ короткомъ времени видЪль я г-на А. Добрянского и кажу ему, що не буду посылати, бо богато стоитъ труда, щобы отписати, а не знати, чи будутъ печатати, — и не послалъ я. Письмо прійшло, здается осенью; але вже снЪгъ падалъ, може въ ноябрЪ, не помню. Я шукалъ за тЪмъ письмомъ, але не могь знайти; навЪрно не уважаючи потерялъ, бо люблю ховати письма. То было маленькое письмо.

Предс. Чи г-жа О. Грабарь не вручала вамъ жадного листу?

СвЪд. Я застанавлялся надъ тЪмъ, бо чулъ я, що та справа не пояснена, але то такъ было: Г-жа О. Грабарь была въ 2. комнатЪ. ВидЪль я, що отецъ г-нъ А. Добрянскій выйшелъ до второй комнаты и менЪ принесъ.

Предс. Бо власне въ листЪ М. Добрянского было сказано, щобы отдати листъ Гушалевичу.

СвЪд. Такъ есть.

Предс. Jabym prosił o wyjaśnienie tego ustępu: „Prosiłem, aby sam odczytał ten list. aby nie myślał, że coś tajnego koresponduje." Zkąd to ostrzeżenie ? Otrzymałeś pan wiadomość, że jest list, sam pan idzie, przychodzi, jednak nie odbiera, tylko prosi, by ojciec odczytał. Z tego wynika, że ks. profesor miał jakąś znajomość o jego celach, że chciał usunąć wszelkie podejrzenie w tej sprawie i dla tego chciał, by odczytać, bo zkąd obawa o odczytanie?

СвЪд. Я самъ отецъ и имЪю сына, а дуже я радъ знати, що сынъ пишетъ. А щобы имЪти подозрЪніе о то, що Мирославъ пишетъ, то нЪтъ. Я думалъ, най отецъ знаетъ, але щобы я думалъ, що якась тайна, то нЪтъ, — я только переносился въ мое положенье, що яко отецъ хотЪль бы я знати, що мои дЪти межи собою кореспондуютъ.

Прок. Jak sobie ks. profesor tłumaczył zjawienie się p. Adolfa Dobrzańskiego z synem ?

СвЪд. Мирославъ не зналъ мене, лишь зналъ о мені изъ литературныхъ трудовъ и коли отецъ прійшоль , то сказалъ: Сынъ просилъ мене, щобы его вамъ представити и дЪйстно сынъ сказалъ, що хотЪлъ мене познати.

Д-ръ Искр. Въ 1848. вступилисьте на публичну арену. Я васъ запытаю, якій характеръ мали Русины въ 1848 т., въ особенности, чи вы авторомъ знанной въ цЪломь краю и цЪлой СлавянщинЪ пЪсни : „Миръ вамъ братья".

СвЪд. Якое было движеніе народностей, то наши Русины выступали въ томъ дусЪ, якъ другіи народы, т. е. щобы до права добитись, а ихъ выступленье найлучше схарактеризуетъ то, що ихъ всЪхъ звали Schwarzgelber-ами. „Миръ вамъ братья," то мое дитя, а о своей дитинЪ отецъ не говоритъ, якъ кому подобается.

Д-ръ Луб. Czy ks. profesor zajmuje między Rusinami wybitne stanowisko? Naturalną jest rzeczą, jeżeli stykają się ludzie, którzy zajmują wybitne stanowisko, to mówią o polityce. Czy, gdyś pan rozmawiał z Adolfem Dobrzańskim, nie było mowy o tem, że dobrze by było, gdyby Galicya należała do Rossyi ?

СвЪд. Я уже сказалъ, якъ я почалъ собЪ въ 1866 г. Ходило тогды о Австрію и Угры, отже о 2 цифры. Для насъ припадала больша цифра. Тогда то г. А. Добрянскій сдЪлалъ на мене впечатлЪніе горячого патріота. „Теперь, кажетъ, въ такомъ нещастью ничьне остается Славянамъ, якъ держатися крЪпко династіи, а якъ будетъ супокой, то всЪ оборонятся." Я былъ изъ Цислейтаніи, а г. А. Добрянскій изъ Транслейтанін, отже я думалъ, що они тоже хотЪли меньшую цифру изъ долга; однакожь мушу сказати, що даже съ прихильпостію и поважаньемъ выражался о монарсЪ, даже познЪйше, коли я его видЪлъ, то все дЪлаль на мене впечатлЪніе яко честный австрійскій патріоть.

26. СвЪдЪтель:
Денисъ Кудачковскій,

изъ Романова, 40 лЪтъ, гр. к., холостый, начальникъ експозитури и. к. прокураторіи въ КраковЪ, — Знаетъ А. Добрянского, о. Наумовича, гг. Маркова и Площанского.

Присягаетъ на русскомъ языцЪ.

Сознаетъ; Г-на придворного совЪтника А. Добрянского позналъ я въ 1860 и которомсь году, коли пріЪхалъ съ внукомъ до Львова. То знакомство было побочне. Другій разъ видЪлся я съ нимъ тамтого року, коли пріЪхаль, щобы ся тутка поселити. То было цЪлкомъ природно, бо его зять во ЛьвовЪ, — который есть моимъ кузыномъ, — отже ничъ дивного, що хотЪлъ тутка осЪсти. Що до г-на Ми рослава, то то знакомство съ нимъ датуется

отъ часу, якъ ходилъ въ ПеремишлЪ до школы. Другій разъ видЪль я его тамтого року въ послЪднихь дняхъ липця, або первыхъ дняхъ серпня. Прійшоль до мене до бюра въ прокураторіи въ КраковЪ якійсь молодый человЪкь и представился мнЪ яко Мирославъ Добрянскій. Зналъ я, що есть того имени человЪкъ, отже принялъ я его належито. Казалъ мнЪ, що Ъдеть изъ Россіи до Чертежа, бо отецъ маетъ намЪреніе продати свои посЪлости и роздЪлити. Дальше говорилъ, що вечеромъ отъЪзджаеть, але будуча тутка, хотЪль мнЪ зробити визиту. Яко чоловЪка чужого треба было добре приняти, а еще изъ Розсіи. Зачинаю его пытати, що тамъ роблятъ нигилисты, онъ кажетъ, що Галичина есть теперь пунктомъ центральнымъ нигилистовъ и що тЪ посередничатъ межи россійскими а женевскими. Я ему на то кажу, що я тЪмь не занимаюся и то мнЪ не свЪдомо, хоть тамтого року отбылся процесъ соцiялистовъ въ КраковЪ. Тогды просилъ онъ мене, чи не могбымъ ему сказати подробностей изъ того процеса, а еслибымъ не могъ, то чи могбымъ ему кого зарекомендовати въ КраковЪ который бы ему того процесу доставилъ, а такожь подавалъ вЪсти о нигилистахъ въ ГаличинЪ. На то ему отповЪдаю, що тЪмъ не займаюся и такого чоловЪка не знаю, а що до процеса нигилистовъ, то може довЪдатися изъ „Czas-y," который я читаю, а онъ докладно помЪщалъ тотъ процесъ. Понеже однакожь не малъ знакомого въ КраковЪ, а мусЪлъ отъЪздити, а то ему не на руку, тожь просилъ мене, чи не могбымъ ему позбирати тЪхь чиселъ Czas-a. Я на то: Если удасться, то дуже охотно пошлю, — бо говорилъ, що будучи у отца въ ЧертежЪ, будетъ мати досыть часу, щобы студіовати. Бавилъ у мене несполна 20 минутъ а отъЪхалъ. Може въ 3 недЪли познЪйше досталъ я листъ изъ Чертежа отъ Мирослава, въ которомъ менЪ пригадуетъ о числахъ Czas-a, и еще разъ повторилъ просьбу, щобымъ ему кого зарекомендовалъ, который бы ему доносилъ о нигилистахъ.

На тотъ листь я ему не отписовалъ, бомъ не приписовалъ до того жадного значенія, а що до визиты, то была она съ чемности, зрештою не подобна позбирати такіи числа Czas-a безъ зверненія уваги на себе въ такъ маломъ мЪстЪ. Еслибымъ малъ числа, то що инного, але такъ могло звернути увагу.

Въ половинЪ вересня началися засЪданія соймовыи и я 14. рано выЪхалъ. Може быти, що то было въ концЪ вересня, або первыхъ дняхъ жолтня, видЪлся я еъ Мирославомъ и онъ мнЪ сказалъ, що нынЪ заразъ отьЪзджаеть, и уже ничь не вспоминалъ ни о газетЪ, ни о кореспонденціи. Такъ отже уважалъ я рЪчь заладженою. Потому досталъ я оть госпожи О. Грабарь уже передъ отъЪздомь до Рады державной при концЪ жолтня або въ падолистЪ, короткій листъ по нЪмецки написанный, бо не маю чести знати г-жу О. Грабарь.

Предс. Дата есть 18. падолиста уже до ВЪдня адресованый.

СвЪд. Я его досталъ въ КраковЪ, а былъ за рецеписомъ. Нема рецепису съ моимъ подписомъ ? Въ томъ листЪ было вспомнено, що г. Мирославъ въ своемъ листЪ до сестры проситъ ею, щобы менЪ упомнула о отвЪтЪ на листъ его. Больше подробностей не знаю, однакожь читалъ я въ газетЪ, що тотъ листъ былъ тутъ отчитаный. Чи былъ то тотъ самый, не знаю. Была то картка о 6 до 7 стишкахъ. На то такожь не отписалъ я.

Предс. То було писане черезъ г-жу О. Грабарь именемъ брата?

СвЪд. Не отписалъ я, бо не было легко достати чиселъ „Часа" безъ зверненья уваги, ани не можна было купити, зрештою онъ выЪхалъ и я далъ спокой. Читалъ я въ газетЪ, що г. В. Наумовичъ малъ якій-то листъ до мене, который малъ ему прислати г-нъ Мирославъ изъ Россіи, а который онъ малъ потому до мене выслати. Вычитавши то въ газетЪ, пригадую собЪ, що одинъ листъ до мене дойшолъ, але не знаю, кто далъ менЪ, знаю, що якійсь листь въ КраковЪ блукался.

Предс. Десьте его достали ?

СвЪд. Въ КраковЪ. Былъ дуже маленькій и снова о нигилистахь. То все, що изъ него знаю.

Предс. Бо при протоколЪ о листЪ г-на Владиміра ничь не сказалисьте. Тотъ листъ, що ишовъ на руки г. В. Наумовича, мае вчеснЪйшу дату, именно изъ 14. Жовтня 1881. г.

СвЪд. Я ничь собЪ не пригадую и дуже жалую, що не могу тъмъ Высок. Трибуналу служити.

Предс. 14. жовтня стар. с. а 26. нового стиля.

СвЪд. Я доперва 28. жовтня пріЪхалъ изъ сойма.

Предс. На другой сторонЪ листа було дописано: „залученый листъ прошу выслати безъ адреса, взглядно на адресъ Д. М. Кулачковского..." отже тотъ листь бувъ першій?

СвЪд. Не пригадую собЪ, въ якомъ порядку. Малъ я 3 листы, одинъ ивъ Чертежа отъ Мирослава, другій отъ г-жи О. Грабарь, третій отъ В. Наумовича — картка.

Прок. Листъ первый изъ Чертежа, другій отъ г. О. Грабарь, а третій изъ ВЪны — чи тамъ была почтовая стампиля "Wien", не звернуло то вашой уваги?

СвЪд. Тотъ листъ былъ въ дуже потарганомъ станЪ и ве былъ чительный, отже и уваги я не зверталъ.

Прок. Nie czytał pan treści?

СвЪд. Было только о нигилистахъ, але що до стампиліи, ничь не могу собЪ пригадати.

Прок. Jedno mnie zadziwia, że p. Mirosław Dobrzański, który nie znał p. świadka, a przecież wiedział, jakie wybitne stanowisko pan zajmujesz jako poseł do sejmu i Rady państwa, ośmielił się prosić, by mu pan świadek wskazał daty co do śledzenia nihilistów, mówiąc, że w Galicyi są nihiliści, pośredniczący między Rossyą, a Szwajcaryą. Nie zwrócił pan uwagi na to?

СвЪд. Я въ томъ ве видЪлъ ничого удивительного, бо родная сестра г. Мирослава есть за моимъ швагромъ, отже есть въ якомсь кузиноствЪ, а на конецъ а самъ звернулъ его увагу на то пытаючися, що тамъ робятъ ваши нигилисты, знаючи, що то есть у нихъ пекучою справою, надто треба съ гостемъ о чомсь говорити.

Прок. Nie wspominał, w jakim celu potrzebuje tych gazet?

СвЪд. Я его пыталъ, якое становище онъ въ Россіи занимаетъ, а онъ сказалъ що есть занятый въ МинистерствЪ внутреннихъ дЪлъ. Признастъ менЪ г. прокуроръ, що если кто такъ скажетъ, то дужо ниске становище займаетъ, а при первой визитЪ зачинати слЪдство, якое его становище, на що ему потреба, то за смЪло былобы. Колижь отойшолъ, набралъ я пересвЪдченья, що яко молодый чоловЪкъ хотЪлъ свому правительству прислужитися в въ тотъ способі, отзначитися, а власне до того найлучша справа была нигилистовъ.

Прок. Ja prosiłbym o wyjaśnienie, dla czego pan Mirosław Dobrzański widząc, że na pierwszy list nie ma odpowiedzi, pisał drugi i trzeci list o to, by mu dostarczyć dziennik, który on przecież na proste napisanie do redakcyi Czasu: „proszę mi nadesłać te a te numera" mógł w krótkiej drodze dostać i nie potrzebowałby pisać ani do siostry, ani do pana, ani do Włodzimierza Naumowicza, nie wiedząc, gdzie pan mieszka. Czy tem nie wyjaśnia on powodu, dla czego tak usilnie się domaga?

СвЪд. Г. провуроръ може не уважалъ, а може не чулъ, — я уже говорилъ о томъ. Онъ просилъ, щобымъ ему зарекомендовалъ особу, которая бы ему о томъ доносила. ТЪ двЪ квестіи оправдываются.

Предс. Не казавъ Мир. Добрянскій будучи у васъ съ концемъ липця, або въ початкахъ серпня, съ отки Ъде до Чертежа?

СвЪд. Изъ Петербурга.

Предс. А говоривъ, що бувъ во ЛьвовЪ, СкалатЪ?

СвЪд. Власне нынЪ пpiЪхалъ.

Литв. Чи г. Мирославъ не вспоминавъ вамъ, що ся въ справЪ нигилистовъ такожь до иныхъ особь относилъ?

СвЪд. Ничь.

Сов. Маев. Чи Мир. Добрянскій не говоривъ съ г., яка рожниця межи poсciйскими нигилистами а краковскими соціялистами, которыхъ власне бувъ процесъ?

СвЪд. НЪтъ, бо то было въ урядЪ.

Маев. Бо изъ процеса видно, що иныхъ у васъ нема, бо у насъ загально нема грунту для маскованяся нигилистовъ, а то мене дивуе, що онъ не вычиталъ о томъ, що нема?

СвЪд. Изъ газетъ, може быти, що вычиталъ, що сутъ якіись намаганья межи молодежью.

Д-ръ Искр. Р świadek wybaczy, że będę pytać po polsku, ale ten język dla mnie płynniejszy. Potrzeba mi jednego wyjaśnienia pana świadka. P. świadkowi wiadomo, że w akcie oskarżenia zacytowanem jest, że M Dobrzański pisał wiele listów do pana. W znalezionych u p. O. Hrabar listach przychodzisz pan 2 razy, a nawet 3 razy, a jest nadto: „telegraphire Kułaczkowski." Wł. Naumowicz pisze także 2 razy, więc według mego zdania, pan jesteś bardzo indagowany ? (Веселость).

СвЪд. Яко свЪдЪтель?

Д-ръ Искр. Więc proszę mi wytłumaczyć, dla czego pana nie aresztowano?

СвЪд. O отвЪть прошу звернутися къ г. прокурору (веселость).

Д-ръ Искр. Była u pana rewizya?

СвЪд. НЪтъ.

Д-ръ Искр. Od kiedy pan w Krakowie?

СвЪд. Отъ 1875. г. въ декабрЪ.

Д-ръ Искр. Członkiem prokuratoryi, czy jesteś pan publicystą czynnym?

СвЪд. НЪтъ.

Прок. Czy zostawił р. Mirosław Dobrzański adres?

СвЪд. Просилъ посылати листы або до Чертежа, або до его сестры г. О. Грабарь.

Д-ръ Дул. Pan świadek powiedział, że Mirosław prosił, byś mu p zarekomendował kogo, któryby mu donosił o nihilistach. Prоsiłbym o wyjaśnienie, czy on żądał jako doniesień, czy korespondencyj, bo w taki sposób broniło się tu obwinienie.

СвЪд. Его бесЪда зробила на мене такое впечатлЪніе, що я думалъ, що ему йшло о процесъ соціялистовъ, а кромЪ того, що робятъ соціялисты и нигилисты въ ГаличинЪ, отже, що онъ хотЪлъ робити студія, чи то съ власной охоты, чи щобы прислужитися правительству.

Д-ръ Дул. РР. obwinieni, którzy stali w stosunkach z p. Mirosławem, zeznali, że on się przedstawił jako korespondent do dzienników.

СвЪд. МенЪ не представился яко кореспонденть, але я набралъ о немъ такого пересвЪдченья.

27. СвЪдЪтель:
Милославъ Францисци.

Предс. Wezwanie dla świadka zostało wysłane przez c. k. sąd karny we Wiedniu na adres przez niego podany: Hernals, Hauptstrasse Nr. 4, ale przyszła odezwa z sądu powiatowego w Hernals, że woźny Maresch donosi, iż adresata tamże odszukać nie może. Później przeglądając protokoły, znalazłem adres Hernals. Ottakringerstrasse i ten drugi raz podałem.

Прок. Czy pan Mirosław Francisci jako świadek?

Предс. Tak jest, — als Zeuge.

Прок. Ja ograniczam się na dane mu pytania i proszę o odczytanie zeznań jego.

Д-ръ Луб. Ja muszę się sprzeciwić samemu odczytaniu zeznań, gdyż p. Miłosław Francisci jest przyjacielem p. Mirosł. Dobrzańskiego i może sam powiedzieć, czy jest on taką osobistością, żeby rząd rossyjski mógł go używać do takich missyj, jak oderwanie Galicyi, Bukowiny i części Węgier od Austryi. Mówiouo tutaj, że on (M. D.) człowiek młody, lekki, więc zdaje mi się, nie odpowiedni do takiej missyi, zresztą o jego urzędzie nie wiemy, a wedle doniesień p. Francisci w gazetach, jest on przyjacielem p. Mir. Dobrzańskiego, otóż byłoby najlepiej, by się dowiedzieć, kto on jest. Sprzeciwiam się przeto stanowczo odczytaniu protokołu, bo obrona ma ważne pytania do p. Francisci. Wysoki Trybunał zechce zapytać przez policyę, bo on jako student, doktorand, zmienia często pomieszkanie, nadto żonaty i korespondent, więc musi być znany. A od jego zeznań wiele zawisło w tym procesie. Potrzeba do tego wprawdzie kilka dni czasu, ale mnie się zdaje, że i tak proces jeszcze kilkanaście dni pociągnie się , to może być wezwany.

Д-ръ. Дул. Podnoszę tę okoliczność, że jego oświadczenie było w gazetach niemieckich, więc nie trudno go będzie znaleść.

Предс. Konstatuję, że odezwa с. k. sądu powiatowego w Hernals z 29. czerwca, a przyszła 1. lipca. Uchwała nastąpi później.

28. СвЪдЪтелъ:
Д-ръ Корнилій Мироновичъ,

язъ Равы русской, 33 лЪта, гр. к., женатый, д-ръ всЪхъ наукъ медичныхъ. Живетъ въ ХодоровЪ лЪкаремъ и начальникомъ громады отъ 8 лЪть.

Присягаетъ на русскомъ язицЪ.

Сознаетъ: Г-на Ад. Добрянского позналъ а въ часъ университетсквхъ студій въ ВЪнЪ передъ 12 лЪтами, случайно. Звичайно сходились академики до реставраціи Бишофа на пиво. Я тамъ зашоль и засталъ его межи моими товарищами, которыи мене ему представили. Я уже давнЪйше слышалъ о немъ , що онъ русскій патрioтъ и занималъ, яко придворный совЪтникь высокое становище, отже уважалъ я собЪ за великую честь познакомитись съ такимъ человЪкомъ. Тамъ видЪли мы другъ друга кольканадцатъ разъ. Сына его, Мирослава, также 2 до 3 разы видЪлъ я въ ВЪнЪ а теперь уже даже не паюятаю, якъ выглядаетъ, бо то уже дуже давно.

Г-нъ А. Добрянскій выступалъ въ парламентЪ противъ Мадярамъ и тогда озлобленныи Мадьяры до него стрЪляли, але вмЪсто него, сына его трафила куля въ рамя, отъ чего имЪеть онъ якій-то шрамъ; не знаю въ якомъ то было времени. Мирослава больше я не видЪль а кореспондовати сталъ я доперва въ 1881 г. -- Я хотЪлъ податись на лЪкаря до Россіи. ИмЪлъ я намЪреніе поЪхати до Житомира и Бердичева, бо мой отець уже говорилъ сь тамошними помЪщикам а и она обЪщали помочь, однакожь я думалъ, що лучше будетъ вступити въ державную службу, будучи во ЛьвовЪ узналъ я, що г-нъ А. Добрянскій тутъ живетъ, отже пошолъ я къ нему, однако не для того, якобы онъ мусЪлъ имЪти якого знакомого въ Poсciи, лишь щобы съ нимъ видЪтись и при томъ спытати, чи не имЪетъ якого знакомого, черезъ которого я могъ бы податись. Онъ жилъ тогды у г-на Геровского и я тамъ прійшолъ. Г-нъ Геровскій представилъ мене г-ну А. Добрянскому и я потому представилъ ему мое намЪреніе. Кажу ему, що тутъ подавался я, но былъ претированъ, не имЪючи протекціи; отже хотЪлъ податись въ Poсciю и пытаюсь, чи не имЪегь кого знакомого въ ПетербурзЪ. Онъ кажетъ: може дастся зробити и казалъ менЪ прійти до кассина. Тутъ сказалъ менЪ, що имЪеть сына въ ПетербурзЪ, до которого дасть менЪ адресъ на другій день. Рано коло 10 ч. прiйшолъ я, але не былъ еще одЪть, и тогда далъ онъ менЪ адресъ по французски: "Miroslav Chevalier Dobrianskij de Sacsurov a Nevsky Prospekt St. Petersbourg". Я потомъ залучилъ всЪ университетскіи, медицинскіи и др. свЪдЪтельства и то все внесъ прямо до Министерства внутреннихъ дЪлъ. Отъ г-на А. Добрянского получилъ я только рекомандаційную карточку. ОтвЪта я не получилъ.

Предс. Не зголошалисьтеся ?

СвЪд. Былъ я въ мЪсяць позже а по друге непамятаю, бо впрочемъ не зналъ я, що буду вмЪти пріятность ставати передъ судомъ (веселость) и буду пытаный, чи я имЪлъ такую вЪдомость. Отже скажу, що я пытался и г-нъ А. Добрянскій сказалъ мнЪ, що есть надЪя, але

при томъ совЪтовалъ остатись въ краю. Я ему на то отвЪтилъ, що мнЪ жаль оставляти край, но удавшись до протомедика, досталъ я отвЪтъ, що нигде нЪтъ мЪстця. ОтвЪтъ все-таки не прiйшолъ. Къ Мирославу я больше не писалъ.

29. СвЪдЪтель:
Александръ Кульчицкій,

изъ Коломыи, студентъ юридического факультета въ Черновцахъ, о. Огоновского швагеръ.

Присягаетъ на русскомъ языцЪ.

Сознаетъ: Г-на Трембицкого знаю отъ 3 до 4 лЪтъ лучше, давнЪйше видЪлъ я его на сценЪ , якъ былъ при театральной трупЪ. Що якійсь Мир. Добрянскій былъ у него, вЪдомо менЪ, бо самъ говорилъ менЪ о томъ Трембицкій; часто мы сходились, читаючи газеты о краковскомъ процесЪ. Говорили мы що-то о соцiялистахъ чи нигилистахъ и даже Трембицкій мене пыталъ, чи я о томъ що не знаю. Я сказалъ, що я былъ на процесЪ Павлика во ЛьвовЪ, отже, що лишь онъ есть — въ КосовЪ, але и его теперь нема. Онъ менЪ оповЪдалъ, що былъ у него якій-то г-нъ М. Добрянскій изъ Петербурга и просилъ, щобы ему доносити о соцiалистахъ, если бы россійскіи нигилисты хотЪли сноситися съ косовскими соціалистами. Было то во второй половинЪ октября. Долженъ былъ до него пріЪхати М. Добрянскій по полудни, но не засталъ его дома, только жену и просилъ ею, щобы съ нимъ Трембицкій видЪлся въ СтаниславовЪ на дворцЪ, куда онъ заразъ отъЪзжаетъ. На дорогу лишилъ ему 5 гульд. Въ самой рЪчи поЪхалъ тамъ Трембицкій, засталъ его на дворцЪ, гдЪ ему представился яко М. Добрянскій, розмавлялъ и просилъ, щобы съ ннмъ поЪхалъ до Львова. Потомъ говорилъ, що Россія боится нигилистовъ а особенно, щобы россійскіи нигилисты не злучились съ нашими и просилъ его, щобы ему о томъ доносилъ, если бы що было. Якъ верталъ получилъ 20 зр. на дорогу, здается во ЛьвовЪ. Чи больше получалъ, не говоралъ менЪ.

ПозднЪйше сдыбались мы и онъ показывалъ менЪ письмо, на которомъ было написано, чи не думаетъ додержати данного слова и чи не думаетъ щось дописати, чи не хочетъ дописовати до моей газеты... Не знаю точно. Я только его пыталъ, чи що долженъ отписати а онъ кажетъ : „що я зналъ, то написалъ а больше не знаю". Здается, що его просилъ еще Добрянскій, щобы ему вышукалъ якого гуцульского коника, бо хочетъ комусь зробити дарунокъ.

Прок. Р. Trembicki odwoływał się. że to opowiadał pp. Hollendrowi i Kulczyckiemu, a tylko p. Kulczycki to stwierdza, a żona nawet nie wspomina o jeździe, lecz że tylko mówił o hucule. Czy to taki ścisły stosunek między panami ?

Д-ръ Дул. Proszę o zanotowanie tego pytania, gdyz w nim upatuje podejrenie swiadka.

Д-ръ Искр. Wedle §. 235 ubliża to pytanie świadkowi i podejrzywa jego dawne zeznania.

Предс. То tylko zdąża do wyjaśnienia.

СвЪд. Я не отвЪчательный за то, що г. Трембицкій сказалъ въ слЪдствіи, а що теперь, то мене цЪлкомъ не обходитъ, що онъ говорилъ. На конецъ могъ забыти, а теперь собЪ пригадати.

Прок. Tu okazuje się, że każdy z panów obwinionych, który brał pieniądze, nie mówił o tem wiele, — więc czy stosunek pański był tak ścisły, że on mógł się zwierzyć?

СвЪд. Я не могу собЪ здати съ того справы, чи то треба доистно ажь такъ великой поуфалости?

Прок. Ale czy stosunek był ścisły ?

СвЪд. Я ве знаю, чи стислый, мы сходилися на пробЪ, гралисьмо на сценЪ.

Прок. Czy pisał na czyje ręce?

СвЪд. МенЪ только упоминалъ о газетЪ за границею.

Д-ръ Дул. Paneś wspominał, że Trembicki okazywał list od Mirosława Dobrzańskiego, że potrzebuje jakichś sprawozdań, czy korespondencyj do gazety — czy wspominał pan Trembicki , że to korespondencya do gazety, czy to miało być sprawozdanie, czy doniesienie nie do dzienników, czyś p. czytał o gazecie?

СвЪд. Въ загалЪ мы говорили о томъ коротко.

Д-ръ Дул. Szczegółowo więc nie opowiadał Trembicki o tem. Jakie wrażenie na panu to zdziałało, czy zdaje się panu, że to miała być korespondencya?

СвЪд. Мы читали газеты и онъ при томъ оповЪдалъ о той справЪ и я собЪ могъ думати, що то кореспонденція.

Д-ръ Дул. Czy zna pan objawy socyalistów?

СвЪд. Передъ колькома лЪтами были Павликъ, Терлецкій, Іоаяна Павликъ неразъ въ газетахъ вспоминани. Было также въ якойсь газетЪ въ Россіи, що первый соціялисть въ Галицiи г. Феодоръ БЪлоусъ, директоръ гимназіальный въ БохнЪ, для того, що заложилъ бурсу (веселость).

Марковъ. Чи вы знаете г-на Авт. Голлендра, чи онъ образованный?

СвЪд. Знаю.

Марк. Чи есть онъ на столько образованый, щобы могъ осудити, що ктось есть „ausgesprochener Panslavist?"

СвЪд. Онъ наборщикомъ и трудно, щобы онъ зналъ о панславизмЪ.

Mapк. Prosiłbym o skonstatowanie.

Тремб. Tego ja nie znachodzę ani w zeznaniach Andrijasiewicza ani Hollendra. To jest tylko w akcie oskarżenia. Mówiłem tylko przy śledztwie, że w obec nich tylko o konika pytałem się, nie wiem, zkąd p. prokurator do tego przychodzi i to podnosi. Com mówił p. Kulczyckiemu, to i teraz mówię, zresztą o takich rzeczach nie potrzeba wszystkim trąbić, żeby wszyscy wiedzieli.

Предс. W protokole zeznał pan Izydor Trembicki, że „list od Mirosława Dobrzańskiego był takiej treści, jaką podałem, a na świadka powołuję żonę i pana Kulczyckiego, prawnika, a dalej mówiłem o tem przed ks. Sabatem." Dalej §. 35 „M. Dobrzański dał mi dla tego tak znaczną kwotę, bo mi było potrzeba na podróże, by dowiedzieć się, gdzie są nihiliści i socyaliści."

Предс. Dla czego nie pisał p. do Petersburga?

Трем. Во mówił, że nie zawsze w domu.

Предс. Czy masz p. jeszcze jakich świadków?

Трем. Na okoliczność, że konika miałem kupić, powołuję się na pp. Hollendra, Michała Biłousa i Andrijasiewicza.

Предс. Со do zeznań Hollendra i Andrijasiewicza, to one przyjdą później.

30. СвЪдЪтель:
Marya Trembicka,

z Rawy ruskiej, 24 lat, rz. kat., zamężna, matka trojga dzieci, nie poszlakowana.

ПредсЪдатель пригадуетъ ей, що устава не принуждаетъ ею до складанья свЪдЪтельства въ дЪлЪ супруга, однакожь дЪлаетъ она то охотно.

Присягаетъ на польскомъ языцЪ.

Zeznaje: Widziałam Mirosława Dobrzańskiego. był u mnie z początkiem października, jednak dokładnie nie wiem. Było to w niedzielę wieczorem, zastał mię i siostrę męża. Przedstawił mi się, lecz ja go nie zrozumiałam i pytał się o męża; ja mu powiedziałam, że jest prawdopodobnie u pana Biłousa. Mówił jakoś dziwnie to po niemiecku, to po rusku, ale ja zrozumiałam go nakoniec. Powiedział, że przyjeżdża z Wiednia, a ma pilny interes. On przyszedł z chłopcem, który mu pokazał mieszkanie. Mówił także, że posyłał za mężem do Biłousa. On niecierpliwił się i oczekiwał z półtory godziny.

Pytał się, czy mąż zasuspendowany. To mię nie zdziwiło, bo to było dosyć głośnem. Pytał się, czy mąż ma zajęcie. Ja mówiła, że niema stałego zajęcia. Następnie mówił, że musi odjechać do Stanisławowa i nie może czekać, zostawił bilet po rusku pisany, którego ja nie czytałam, bo nie umiem. Nadto zostawił 5 zł. na podróż, bo prosił, by maz przyjechal do Stanislawowa, gdzie go na dworcu zastanie i pozna po brunatnych rękawiczkach i żółtych kamaszach

Z powrotem mąż powiedział, że nic nie wie, więc widać, że z biletu nie dowiedział się nawet nazwiska. Ten pan wchodząc, w ogóle mówił, że to w „его дЪлЪ". Mąż wrócił tego dnia wieczorem albo rano następnego dnia. Pytałam się w parę dni później, co to za jeden, ale czy mąż mi powiedział zaraz czy później, nie wiem. Mąż mówił, że to Mir. Dobrzański z Rossyi, który go prosił, by się dowiadywał o o socyalistach, czy nie mają jakiego związku z nihilistami rossyjskimi, czy się nie rozszerzają i aby mu o tem donosił. Na to zapytałam się, czy to nie przeciw rządowi, mąż powiedział, że nie. Mąż wspominał, że dostał od niego 20 złr. za swój trud i za te korespondencye. Oprócz tych 20 złr. mąż dostał w miesiąc później, bo wiem, że obiecano mu 25 zł. miesięcznie. Wiele razy dostawał, nie przypominam sobie, wiem tylko że od M. Dobrzańskiego. Ten list był za pośrednictwem p. Olgi Hrabar. Czy na kopercie było napisane, że wewnątrz 26 zł. nie wiem, ale list prawdopodobnie do męża, bo po rusku pisany a ja po rusku nie umie czytać. Mąż pisał p. Dobrzańskiemu za te pieniądze - ile razy nie wiem; Czy wprost do Rossyi, czy pośrednio także nie wiem, o czem, także nie przypominam sobie.

Po takim jednym liście z 25 złr. mówił mąż, że zerwał z Dobrzańskim, ja zrobiłam uwagę, że szkoda 25 złr., lecz mąż powiedział, że nie będzie pisał. Mąż wspominał o większem wynagrodzeniu, jeżeli częściej będzie pisał, ale nie wiem, czy było napisano „dokładnie" jak do protokołu podałam. To było wtenczas, gdy mu przysłał 25 złr. Ten bilet, który zostawił Dobrzański jadąc do Stanisławowa, był zdaje się, od Markowa. Mąż mówił: „Marków mi tak pisze, że nic nie rozumiem, więc muszę pojechać do Stanisławowa i przekonać się".

Mąż wspominał także o zleceniu M. Dobrzańskiego, o koniku, a słyszałam o tem od pani Biłousowej, bo mąż miał mówić w drukarni.

Za jeden miesiąc pieniędzy mąż nie dostał; pytałam się, bo on pisał do M. Dobrzańskiego, że nie dostał. Kwity na pieniądze pisał, lecz nie wiem, czym czytała. Mąż trudni się wydawaniem dzienników; wydawał „Весну" а potem „Пріятель дЪтей". Najczęściej w domu siedzi. O rzeczach politycznych nie mawiał z nikim.

Mnie nie wiadomo, czy mąż stał w stosunkach z socyalistami lub nihilistami. Pytałam się męża, co on ma donosić, zkąd wie o tem, a pytałam się z ciekawości. Żem się pytała męża, czy to nie przeciw rządowi, było powodem, bom się obawiała, gdyż tego nie rozumiałam.

Прок. Przy pierwszem przesłuchaniu pani powiedziała, że M. Dobrzański żądał od niego tylko korespondencyj a dopiero po przedłożeniu tłómaczenia się męża wspomniałaś pani o socyalistach. — Jabym prosił o skonstatowanie, bo to poniekąd sprzeczności.

СвЪд. Nie mówiłam o tem, bom nie sądziła, by to było potrzebnem. Mąż mi mówił, że przez Lwów otrzymuje pieniądze, nie wiem, czy przez p O. Hrabar.

Предс. Panu prokuratorowi o to chodzi, że pani do protokołu powiedziała, że „mąż nie chciał pani powiedzieć, co za rozmowa była z Dobrzańskim, a czego żądał nie pamiętam". Później po przedstawieniu zeznań męża, pani tak mówiłaś, jak teraz.

Д-ръ Дул. Proszę o skonstatowanie, że sprzeczności nie ma.

Предс. Skonstatowałem.

Д-ръ Дул. Bо р prokurator widzi sprzeczność.

Из. Tpeмб. Zeznania jej są zgodne z zeznaniami p. Kulczyckiego.

31. СвЪдЪтель:
Mихаилъ БЪлоусъ,

посЪдатель типографiи и реальности въ КоломыЪ, редакторъ „Русской Рады", женатый.

Присягаетъ на русскомъ языцЪ.

Сознаетъ на вопросы председателя. Г-на Трембицкого знаетъ лично онъ печаталъ у него свою газету. О томъ, що у него былъ М. Добрянскій и о своихъ поЪздкахъ до Станиславова и Львова, свЪдЪтелю ничого не говорилъ, лишь то, що ему потреба гуцульского коника, хотяй не сказалъ для кого. О кореспонденціи г-на Трембвцкого свЪдЪтель тоже ничого не знаетъ. Маркова знаетъ оть 8 лЪтъ и живетъ съ нимъ въ дружескихъ отношеніяхъ; послЪдній разъ видЪлъ его прошлого года во ЛьвовЪ, якъ сюда прiЪхалъ, а именно тогда, коли былъ проектъ, щобы „Науку" назадъ выдавати въ КоломыЪ. Тогда засталъ у Маркова о. Наумовича. При томъ случаЪ былъ онъ тоже у г-на А. И. Добрянского и тамъ была бесЪда о фузіи русскихъ газетъ. ДальнЪйшего розговора собЪ не пригадуетъ.

„Русской Рады" до Россіи не высылалъ самъ; еще прошлого года затребовалъ отъ свЪдЪтеля Трембицкій цЪлый рочникъ, но для кого, свЪдЪтель не знаетъ. ПослЪ на вопросы прокурора заявляетъ, що въ КоломыЪ живетъ отъ 1863 года. „Русской Солдатка" не знаеть и отъ нея грошей не получалъ, а по представленiю г-номъ прокуроромъ обстоятельства, що свЪдЪтель получилъ изъ Варшавы гроши для ученика Петра Миновского, простуетъ свЪдЪтель, що то не отъ "Русской Солдатка" а отъ о. Цыбыка. М. Добрянского подъ время побита его въ КоломыЪ свЪдЪтель не видЪлъ и тотъ-же у свидетеля не былъ.

Прок. къ Тремб. Czemu pan przed panem Biłousem nie powiedział o swojej misyi śledzenia nihilistów, tylko przed p. Kułczyclrim?

Тремб. Nie widziałem potrzeby mówić, czyż miałem zaraz trąbić?

Д-ръ Дулемба. Panu Trembickiemu zarzucono aspiracye do Rossyi, pan znał p. Trembickiego, czy pan spostrzegł, aby p. Trembicki przedsiębrał jakie agitacye, któreby zagrażały Austryi i do oderwania Galicyi od Austryi zmierzały ?

СвЪд. Того ничого я не спостерегъ, противно, мушу сказати, що г-нъ Трембицкій есть австрiйскимъ патрiотомъ, писалъ розличныи сочиненія полныи чувства для Австріи а даже выдалъ исторію австрійской державы съ портретами владЪющихъ лицъ.

Предс. Въ котромъ то часЪ ?

СвЪд. Передъ 2-ма годами, въ послЪднихъ временахъ.

Д-ръ Дул. Zauważał pan, żeby p. Trembicki był zawziętym przeciw Polakom?

СвЪд. Не могу того сказати, бо говоритъ дома по польски.

Д-ръ Искр. У Васъ была ревизія?

СвЪд. Бывала дуже часто.

Д-ръ Искр. Але въ томъ дЪлЪ?

СвЪд. Также была.

Д-ръ Искр. Вы квестіею соціализма зaнимаетесь?

СвЪд. НЪтъ.

32. СвЪдЪтель:
Иванъ Явдыкъ,

изъ Чернявы, 30 лЪтъ, гр. к., холостый, чиновникъ ассекураціи Аціенды въ ТерстЪ, въ настоящее время редакторъ "Пролома" в „ВЪча", обжалованныхъ знаетъ.

Присягаетъ на русскомъ языцЪ.

На вопросы предсЪдателя сознаетъ : При случаю познакомился я съ г-номъ придворнымъ совЪтникомъ Адольфомъ Ив. Добрянскимъ въ русскомъ кассинЪ и былъ у него нЪсколько разъ, кажется и самъ и въ товариществЪ больше лицъ. Собранiй не бывало никогда, такъ случайно собирались.

Мир. Добрянского знаю, когда еще посЪщалъ школы въ ПеремишлЪ, слышалъ я, що прiЪзжалъ во Львовъ въ дЪлЪ соціализма. Было то прошлого года. Кто мнЪ то сообщалъ, не помню.

У г-на придв. сов. А. И. Добрянского шла рЪчь о дЪлахъ найближе касающихся нашего народа, подносили мы вопросъ поднесенія добробыта матеріального и моральности межи народомъ. Въ розговорахъ принимали участь г-нъ А. Добрянскій, я и другій лица; былъ тамъ тоже доцентъ Петербургского университета г-нъ Соколовъ, который прибывши сюда въ научныхъ цЪляхъ, пребывалъ долшее время во ЛьвовЪ. Я познакомился съ нимъ въ BЪнской кофейнЪ; оиъ былъ у мене въ канцеляріи и я его посЪщалъ ва квартирЪ где онъ жилъ. Онъ говорилъ, що можно подвести добробытъ народа черезъ издаваніе популярныхъ писемъ, черезъ книжечки общества Качковского и ПросвЪты, заохочивая къ читанью кнежокъ и тЪмъ подобное. Если не ошибаюсь, кромЪ Соколова былъ изъ Петербурга тоже и Пальмовъ.

Прок. Czy wiedział kto więcej, że Sokołów był we Lwowie?

СвЪд. Знала даже дирекція полиціи, бо мельдовался тамъ.

Прок. Nie wiadomo panu, gdzie Sokołów bywał ?

СвЪд. Былъ у мене, а бывалъ ли где больше, не знаю.

Прок. Wiele mа prenumeratorów teraz „Prołom" i „Wicze"?

СвЪд. Того не могу сказати, такъ якъ администрацiя належитъ до кого другого.

Прок. Kto prowadzi administracyę?

СвЪд. Г нъ ОлЪйникъ.

Д-ръ Искр. Вы сказали, що у г-на Ад. Добрянского была бесЪда о дЪлахъ краевыхъ, домовыхъ; не было тамъ бесЪды о политицЪ, що нибудь о политическихъ гороскопахъ?

СвЪд. На то могу лишь то сказати, що г. Адольфъ Ивановичъ не завимался никогда высокою политикою. (Д-ръ Искрицкій проситъ о замЪченіи того отвЪта въ протоколЪ).

Марковъ. Приходили-ли вамъ, будущему редактору „Пролома" гроши въ редакцію на Ваше имя?

СвЪд. Весьма часто.

Марк. Значить, на потребы редакціи, но подъ Вашимъ именемъ ?

СвЪд. Такъ.

Предс. Ogłoszę teraz uchwałę, na wniosek pana prokuratora co do odczytania zeznań świadka Francisci-ego , który nie stanął tutaj z powodu niedoręczenia mu wezwania tutejszo sądowego. Zgodnie z tym wnioskiem na podstawie §. 252 pr. k. odczytać zeznania tego świadka, a to z tego powodu, ponieważ jest urzędownie stwierdzonem, że nie mógł być odszukanym, a zeznania jego są pod każdym względem wyczerpujące. Dla tego też Trybunał nie widzi przyczyny sprawy przewlekać ponownem wezwaniem tego świadka do rozprawy i dla tego też odczytam.

Д-ръ Лубни. по поводу рЪшенья зголошуетъ право внесенія зажаленья неважности.

Д-ръ Искр. и д-ръ Дулемба поновно просятъ о завозваніе того свЪдътеля и обЪщаютъ достарчити адресъ его, но предсЪдатель заявляетъ, що если разъ рЪшенье Трибунала запало, щобы отчитати, то отчитается.

По семъ забираетъ голосъ д-ръ Искрицкій и ставитъ слЪдуючіи внесенія до Трибунала именемъ цЪлой защиты:

Na początku rozprawy, drugiego dnia miałem zaszczyt postawić 3 wnioski. Chcę poruszyć 2. i 3. wniosek. W drugim wniosku prosiłem Wysoki Trybunał, aby raczył zażądać w drodze urzędowej bliższych danych o stanowisku społecznem Mirosława Dobrjańskiego. Obecnie ten wniosek imieniem całej obrony pozwolę sobie ponowić i prosić Wysokiego Trybunału, aby raczył jak najprędzej mój wniosek załatwić. Pozwolę sobie umotywować: żaden ze świadków ani z podsądnych nie dali nam dokładnych wiadomości o stanowisku Mirosława Dobrjańskiego, sam ojciec jego powiada: „Ich glaube gehört zu haben," że on jest tym, lub tym. Osoba Mirosława Dobrjańskiego odgrywa w niniejszej sprawie bardzo wielką rolę, on jest filarem oskarżenia, na jego własnych kaprysach, na których polega pan prokurator, polegać nie można, tem bardziej, że Mirosław Dobrjańskij do swoich najbliższych krewnych nie mówił, czem jest. Od Francisciego dswiadujemy się, że on jest „im Ministerium des Innern," p. Kułaczkowski także nic nam o jego stanowisku nie powiedział. Oskarżeni utrzymują, że Mirosław kim innym był, a kim innym wydawał się, dla tego dla wyświecenia sprawy i prawdy trzeba wiedzieć, kim on jest i jakie stanowisko zajmuje. Zarazem prosiłbym Wysokiego Trybunału, ażeby: równocześnie Wysoki Trybunał zbadał stanowisko „Колежскій ассесоръ." Р. prokurator powiedział, że to wielkie stanowisko, pan Płoszczcński mówi, że to tyle, co nasz praktykant, nie wiem zaiste, komu mam wierzyć. Nie mniej prosiłbym także o skonstatowanie znaczenia wyrazu „наградная."

Drugi mój wniosek następujący. Jest on więcej ogólnej natury. Jeszcze przed rozprawą obrona wniosła do Izby Radnej prośbę, ażeby powołać do rozprawy jako świadka ks. Sarnickiego, Barusiewicza i Zahajskiego, jako świadka odwodowego. Ten wniosek ponawiam i zarazem

uzupełniam go. Izba Radna, względnie p. przewodniczący, przed zaczęciem niniejszej rozprawy ogłosił uchwałę Izby Radnej, żeby świadka Sarnickiego i Barusiewicza nie przesłuchiwać przy rozprawie, jakkolwiek pan prokurator wniósł na przesłuchanie, a natomiast odczytać zeznania ich postanowił; temu musimy się sprzeciwić, ponieważ okoliczności, na które byli owi świadkowie przesłuchani, nie są jeszcze stwierdzone, ponieważ powiem, że ks. Kossak wcale nie trudnił się agitacyami politycznemi, pieniędzy żadnych z zagranicy nie pobierał, żył tylko w klasztorze, że żadnych pism nie zostawił, króreby mógł ks. Barusiewicz zabrać, a na te okoliczności koniecznie muszę powołać na świadków ks. Barusiewicza, ks. Sarnickiego , a nadto jeszcze ks. Kraśnickiego, członka Bazylianów we Lwowie, ks. Zahajskiego, a mianowicie dla tego, że ks. Kraśnicki był ten, który zamykał pomieszkanie po śmierci ks. Kossaka, przez niego zajmowane i pierwszy wszystkie papiery oglądał. Ks. Zahajski był bezpośrednim następcą w Krechowie, nadto panią Amalię Jocher, która ogromną rolę odgrywa w zeznaniach ks. Barusiewicza a która obecnie w Żółkwi przebywa.

Prócz tego mam jeszcze trzeci wniosek. Obrona wniosła do Izby Radnej o powołanie na świadka ks. Pietruszewicza pod względem zbadania bliżej osoby pp. Sokołowa i Palmowa Obrona twierdzi, że ci panowie byli profesorami, względnie ludzie nauki, że ztąd, mianowicie Sokołów, udał się do Pesztu w celach naukowych, a to dla tego powołać właśnie ks. Pietruszewicza, ażeby zbić fałszywe twierdzenie aktu oskarżenia co do osób; również na te same okoliczności przesłuchać w Peszcie profesora Budensa Józefa i Oskara Asbotta, z którymi Sokołów i Palmow stykali się, — a przy tej sposobności pozwolę sobie złożyć na stół Wysokiego Trybunału gazetę „Narodnie Noviny" z 20. maja, gdzie jest pod tytułem „Blamaza" właśnie fakt, odnoszący się do tych panów Sokołowa i Palmowa i proszę, żeby ten artykuł był odczytany, a zarazem pozwolę jeszcze sobie po postawionych wnioskach moich kolegów, postawić jeszcze wniosek imieniem mojem własnem.

Д-ръ Дул. Między innymi zarzutami, jakie uczyniono podsądnym, znajduje się z powodu, że przy rewizyi u nich odbytej znaleziono broszury i dzieła treści socyalistycznej wychodzące w Genewie, jako to: „Wolnoje Słowo," „Hromada" także zarzut i w tym kierunku. Otóż ja właśnie na udowodnienie okoliczności, że podobnego rodzaju pisma, jak właśnie te socyalistyczne, z Genewy przychodzą do każdej redakcyi, a nie tylko do pism, których redaktorowie obecnie na ławie oskarżonych zasiadają, pozwalam sobie powołać na świadków pana Rewakowicza, redaktora „Dziennika polskiego" i pana Barwińskiego, redaktora „Diła." Okoliczność ta jest bardzo ważna, bo i w tym kierunku jest zarzut uczyniony.

Drugi mój wniosek następujący. Proszę o pozwolenie odczytania listu, który do mnie jako obrońcy nadszedł od jednego ze świadków, który prostuje fakta, na które akt oskarżenia się opiera.

Otóż z tego listu okazuje się, że w akcie oskarżenia albo zaszła pomyłka, albo niedostateczne zrozumienie zeznań Żelechowskiego, albowiem w protokole nie jest ta myśl, jaką przepisuje zeznaniom tym p. prokurator i na której buduje cały swój gmach aktu oskarżenia. Najlepszym dowodem tego jest właśnie sprostowanie tego świadka, w takim razie sądzę, że koniecznem jest, by pan Źelichowski był tutaj przed Wysokim Trybunałem przesłuchany, tem bardziej, że §. 252 nie daje w tym wypadku powodu do odczytania zeznań tego świadka, a w interesie prawdy koniecznem jest przesłuchanie tego świadka. Zarazem składam ten list w ręce pana Przewodniczącego.

Trzeci wniosek. Jak powiedziałem już, akt oskarżenia opiera się na mylnych podstawach, na przepuszczeniach samych, a nadto na notach policyjnych i relacyach starostw. Otóż ja przeglądałem takowe i nic tam takiego nie znalazłem, jak to p. prokurator chce mieć, tak że rzeczywiście dziwi mnie, dla czego on tu jeszcze siedzi. Odnoszę to przedewszystkiem do ks. Ogonowskiego. Takiego go nie ma w tych relacyach, jakiego go chce mieć p. prokurator. Wydali o nim świadectwo ogólnie znani ludzie, jak pan dr. Kamiński, obecnie burmistrz Stanisławowa,i p. Baranowski, inspektor szkół ludowych, którzy powiedzieli, że ks. Ogonowski jest wzorowym kapłanem, obowiązki swoje pełnił sumiennie, trudnił się pracą literacką i nigdy nie był panslawistą, tak że naprawdę nie wiem, zkąd pan prokurator tyle materyału przeciw ks. Ogonowskiemu wyprowadzać może, tem bardziej, że ci panowie najwyraźniej powiedzieli, że był zawsze lojalnym i w swoich tendencyach zawsze jako Mało-Rusin się manifestował i nigdy żadnych agitacyi na rzecz zagranicy nie objawiał. Dla tego proszę o wezwanie tych dwóch panów na świadków w celu wyświecenia prawdy.

Д-ръ Искр. Pozwolę sobie postawie jeszcze czwarty wniosek. Mianowicie drugiego dnia rozprawy w imieniu Obrony postawiłem wniosek o dokładne zbadanie komitetów panslawistycznych w Petersburgu, Moskwie i gdzie indziej, o celach ich i stosunkach do rządu swego i obcego. Muszę przypomnąć ten wniosek i prosić o natychmiastowe rozstrzygnienie, zwłaszcza, że i pod tym względem jesteśmy w labiryncie. Pan prokurator podnosi i przypisuje wielką wagę im, lecz nie powiada, jakie mają zadanie, tylko mówi

wprost, że są szkodliwe. Pan Płoszczański powiedział, że są rozwiązane, pan Adolf Dobrzański powiedział, że po wojnie rossyjsko-tureckiej straciły zupełnie swój charakter i stały się zupełnie filantropijnemi towarzystwami, świadek Łahoła zeznał, że mają podobieństwo do naszej Akademii Umiejętności w Krakowie. Ja temu twierdzeniu nie wierzę, tak samo nie wierzy temu, co przytacza akt oskarżenia, dla tego koniecznie potrzeba zbadać ich istotę, ich stanowisko, cel i t. p.

Д-ръ Луб. Do uzupełnienia wniosku mego kolegi dr. Dulęby co do powołania na świadków p. Rewakowicza i p. Barwińskiego na okoliczność, iż broszury treści socyalistycznej przychodzą do każdej redakcyi, co więcej, bywają formalnie niemi zarzucane, pozwolę sobie postawić do Wysokiego Trybunału prośbę, ażeby tym panom było postawione pytanie, czy redakcye wszystkich pism nie bywaję zarzucane artykułami nieraz bardzo dziwacznej treści, co do zapatrywań tamże pomieszczonych i te artykuły nie bywają pomieszczane, tylko wszystkie idą do kosza; a to dla tego trzeba koniecznie takie pytanie postawić, ile że zarzucają podsądnym i pociągają za to do odpowiedzialności, że znaleziono artykuły do nich przez trzecie osoby pisane, a z których to pism oni użytku nie robili i zrobić nie mogli, a co więcej, że z tego powodu pytano nawet podsądnych o tłumaczenie myśli autorów, co autor myślał, jak to pisał.

Akt oskarżenia podnosi, że Mirosław Dobrząński dotknął w swojej podróży Kraków, Lwów, Stanisławów, Kołomyję. Akt oskarżenia idzie dalej i utrzymuje, że w tych czterech miejscowościach zakładał pan Misosław Dobrzański jakieś roboty, jakieś spiski przeciw państwu Austryackiemu knuł, otóż ile mi wiadomo z procesu socyalistów, w tych czterech miejscowościach mieli oni swą siedzibę, dla tego nic dziwnego, że tych miejsc dotknął się w swej podróży; więcej dziwnem by było, gdyby był w Przemyślu, Brzeżanach, Tarnopolu, lub gdzie indziej się zatrzymywał. Właśnie w tamtych miejscach mógł najwięcej znaleść materyału dla studyum swego i dla tego też tłumaczenia się podsądnych są zupełnie prawdziwe. Zeznania podsądnych samych i świadków wskazały nа lekkie usposobienie p. Mirosława, a nawet jeden ze świadków powiedział, że zrobił wrażenie „eines flatterhaften Menschen," a zeznanie tego świadka jest bardzo ważne dla mnie, ponieważ świadek ten jest p. Kułaczkowski, skolegacony z p. Adolfem Dobrzańskim, byłby się przecież o członku familii w ten sposób nie wyrażał; z czego muszę wnosić, że żadne państwo nigdy takich ludzi nie używa w celach politycznych, a tem mniej już w celu oderwania aż trzech prowincyj.

Прок. Wysoki Trybunale ! Daleki jestem od teokratycznych zapatrywań na sprawę obrony, chętnie bym sam przysporzył materyału Obronie, by tylko prawdę wyświecić, jednakowoż nie mogę zgodzić się na takie wyświecanie sprawy, jak Szanowna Obrona swoimi wnioskami chce mieć. Wniosek dr. Iskrzyckiego musi mi się wydać dziwnym, ponowienie bowiem wniosku co do zbadania osobistości i stanowiska urzędowego M. Dobrzańskiego w obec tego, co już poprzednio było powiedzianem, zbyteczne. Zdaje się, że wszelkie wyjaśnienia są zbyteczne, przecież mamy własny list jego, mamy zeznania osób przesłuchanych, mamy dokumenta, które wskazują jak najdokładniej, czem on jest. Zresztą moim zdaniem zbadaniu jego charakteru ze stanowiska oskarżenia muszę się sprzeciwić z tego powodu, że nie uczyniono tu zarzutu podsądnym, jakoby oni stykali się z Mirosławem Dobrzańskim jako osobą urzędową, tylko że oni wchodzili w styczność z członkiem komitetu panslawistycznego, mającego nieprzyjazne zamiary w obec naszego państwa, a że tak rzeczywiście jest, że on jest członkiem komitetu panslawistycznego, składam na dowód spis członków tegoż komitetu na rok 1880. W takim razie spodziewam się, że zupełnie odpada potrzeba uwzględnienia tego wniosku. Co do drugiego wniosku, przychylam się i upraszam o wezwanie dwóch świadków ks Sarnickiego i ks. Barusiewicza do rozprawy tak w interesie obrany, jako też i oskarżenia, a czynię to tem bardziej, że usłyszałem zarzut uczyniony tym dwóm świadkom co do wiarogodności ich zeznań. Co się tyczy powołania na świadków do niniejszej rozprawy ks. Zahajskiego, Amalii Jocher i ks. Kraśnickiego sprzeciwiam się i zdaję się na decyzyę Wysokiego Trybunału. Co się tyczy trzeciego wniosku, co do powołania ks Pietruszewicza na świadka sprzeciwiam się, gdyż ks. Pietruszewicz przesłuchany został i stwierdził okoliczności, że pan Sokołów bywał w bibliotece Ossolińskich i ztąd pojechał do Pesztu, jednakowoż te zeznania wcale nie obalają tego, że te komitety słowiańskie posługują się takimi podróżującymi magistrami w celach politycznych. Co się tyczy czwartego wniosku, ażeby odczytać artykuł z „Narodnie Noviny" pod tytułem „Blamaźa" zastrzegam sobie odpowiedź po przeczytaniu tego artykułu. Co się tyczy dalszych wniosków, mianowicie zbadania stanowiska komitetów, to właściwie nie wiem, do jakiego celu Obrona tym wnioskiem zdąża. Że komitety tam takie znajdują się, jest rzeczą notoryczną i zdaje się mi, że udowodniłem ich działalność należycie, przedkładając statuty komitetu takiego; uważam dalsze jakieś zbadanie za rzecz zbyteczną i tylko sprawę przewlekającą. Co się tyczy wniosku przesłuchania profesorów Budenza i Asbotta, okoliczność, na którą mają być powołani, jest zbyteczną i bynajmniej w związku z naszą sprawą,

nie stojącą. Wszakże nie zarzuca się panu Sokołowowi towarzystwa z p. Budenzem, tylko że