В дні 1. падолиста 1893, святкував наш нарід памятний день перенесення тлінних останків Маркіяна з Новосілок ліських на личаківське кладовище у Львові. Такої поважної і глибоко одушевляючої маніфестації народної — я не бачив у моїм життю. Нагадую собі той ранок під високим замком біля Підзамча — двірця у Львові, як др. Омелян Огоновський сердечно витав від „Просвіти“ і народу прибутте дорогих останків Маркіяна до Львова; як почесна сторожа академічного товариства „Ватра“ винесла на своїх раменах домовину чорну з дорогими мощами на площу перед двірцем і тут уставлено її на селянський віз, прибраний народними килимами і вінцями, до котрого запряжено три пари круторогих волів... Отсе був тріюмфальний вїзд Маркіяна до столиці Галицької землі, як побідника темряви і витязя пробудження рідного народу, якого супровожали вже тисячі проповідників ідеї живого народу...
